Усередині було душно від розпеченої саморобної буржуйки, сильно накурено й густо пахло машинним мастилом. Лисий одразу ж зі скреготом захлопнув важкі металеві двері на масивний внутрішній засув.
Лія фізично відчувала, як шалено калатає її серце об ребра, погрожуючи вирватися назовні. Однак вона щосили намагалася тримати обличчя розслабленим і продовжувала кокетливо всміхатися.
Геннадій спритно зірвав ізоляційну стрічку, відкрив першу пляшку й щедро хлюпнув багряну рідину в брудні склянки. «Ну давай, пий найперша, покажи, що не надумала нас труїти», — наказав він. Лія впевнено взяла склянку й, не здригнувшись жодним м’язом, зробила великий ковток.
Напій виявився нудотно-солодким і лише злегка гіркуватим, але ця хімічна гіркота повністю губилася в загальному тлі. Витерши губи, вона спокійно передала напівпорожню склянку назад ватажкові. «Ось бачите? Це цілком нормальне й дуже смачне вино», — сказала вона.
Остаточно заспокоївшись, четверо чоловіків залпом осушили свої склянки за місцевою застільною звичкою. Не відкладаючи справу в довгий ящик, вони тут же налили й випили ще по одній чималій порції. Перша пляшка отруєного вина спорожніла лякаюче швидко.
«А ти, виявляється, не така вже й дурна, як я спочатку думав», — протягнув захмелілий Геннадій. Він хижо розглядав постать Лії, явно передчуваючи швидке продовження бенкету.
«Думаю, ми й справді сьогодні дуже весело проведемо час. Тільки май на увазі, цього разу ти вже не сіпатимешся й не рипатимешся», — попередив він. «Усе правильно», — покірно кивнула Лія, продовжуючи натягнуто всміхатися.
Усередині її буквально трусило від первісної відрази й пекучої ненависті до цих тварюк. Але неймовірним зусиллям волі дівчина й далі бездоганно трималася своєї ролі.
«Обіцяю, що більше не пручатимуся», — тихо додала вона. Остаточно розслабившись, Віктор радісно відкоркував другу принесену пляшку. Відморозки жадібно пили солодке вино, щедро закушуючи його завітреними рештками хліба й дешевої ковбаси.
Сильно захмелівши, вони голосно розмовляли й із кожною хвилиною ставали дедалі розв’язнішими. Олексій уже відкрито лапав Лію за ногу, а Лисий просто тупо й сально всміхався, не зводячи очей із гості.
Приблизно за двадцять хвилин після відкриття другої пляшки Лисий першим почав важко клювати носом. «Щось мене зовсім розвезло від цієї бормотухи», — невиразно пробурмотів він і безсило впустив голову просто на брудний стіл.
Віктор спробував різко встати, але сильно хитнувся й судомно вхопився за металевий край верстака. «Що за чортівня… у вині явно щось не те…» — прохрипів він, але договорити свою думку так і не зміг.
Середній брат важко осів на бетонну підлогу, незграбно притулившись спиною до холодної стіни. Його каламутні очі заплющилися самі собою цілком усупереч волі господаря. Геннадій і Олексій майже одночасно зрозуміли весь жах того, що зараз із ними відбувається…
