Сидоров не вірив власним вухам, адже цей фантастичний виграш здавався довгоочікуваним квитком у світ, якому він так відчайдушно заздрив. Чоловік урочисто вручив ключі від припаркованої під вікнами машини й пухку пачку новеньких банкнот великого номіналу. Залишалося лише підписати формальні папери для суворої звітності, заради чого усміхнений гість чемно пройшов до кімнати.
Поки щаслива мати метушилася на кухні, Сидоров тремтячими руками підписував бланки, подумки уявляючи заздрісні погляди заможних дружків. Він сподівався, що тепер вони нарешті приймуть його як рівного учасника елітної компанії. Щойно останній підпис було поставлено, гість несподівано поцікавився наявністю в переможця алібі на позавчорашній вечір.
Усмішка миттєво сповзла з обличчя Сидорова, і він напружено спробував перепитати візитера про причини такого дивного інтересу. Чоловік уточнив, чи не перебував підозрюваний саме в той момент у темному сквері біля центрального театру. Зрозумівши суть того, що відбувається, водій зблід, як полотно, а голос незваного гостя змінився на крижаний і сталевий тон.
Незнайомець констатував, що юнак слухняно сидів за кермом і слухав крики нещасної жертви, поки його приятелі жорстоко розважалися. Оперативник підвівся й оголосив, що лотерея закінчена, а головним призом для співучасника стане неминуча смерть. Криво всміхнувшись, Художник додав, що мати водія теж заслужила своєрідну нагороду за виховання такого виродка.
Діставши пістолет із глушником, агент зробив два майже безшумні постріли, вразивши хлопця просто в серце. Друга куля дісталася матері, яка вибігла на дивний звук із кухні, бо вона стала цілком непотрібним свідком. Наступного дня поліція виявила тіла й висунула логічну версію, дбайливо підкріплену свідченнями сусідів із числа таємних агентів.
Слідство постановило, що син-кримінальник не поділив виграні гроші з матір’ю, застрелив її, а потім наклав на себе руки. Кримінальну справу закрили за два дні, офіційно завершивши безпрецедентну операцію невидимого правосуддя над чотирма покидьками. Художник доповів генералові, а той передав інформацію про блискуче виконане завдання особисто главі держави.
Верховний лідер мовчки вислухав докладний звіт і, не змінившись на обличчі, звелів назавжди забути про цю історію. Група негайно розчинилася в надрах штаб-квартири, а матеріали справи надійно поховали в найсекретніших архівах. Здавалося, страшна історія остаточно завершилася, однак професіонали спецслужб зовсім не врахували горезвісного людського чинника.
У квартирі покійного Інтелектуала скорботний батько-академік випадково натрапив на захований зошит у сірій обкладинці. Це виявився особистий щоденник, де студент у найдрібніших деталях описував свої звірства, упиваючись відчуттям повної безкарності. Там само фігурувало ім’я постраждалої дівчини, яке злочинець дбайливо переписав із робочої перепустки з її сумочки.
Академік із жахом читав сторінки, розуміючи, що його власна дитина була не просто циніком, а справжнім жорстоким чудовиськом. Літній чоловік здогадався, чия саме безжальна рука так майстерно й швидко знищила всю зарозумілу компанію. Таємна каральна операція справді завершилася, але глобальна історія цієї трагедії лише починала набирати обертів…
