«І ще одне. Ніколи не судіть про бойову міць за габаритами. Найстрашніші демони часто ховаються в найбезневинніших оболонках». З цими словами вона розчинилася в коридорі, залишивши після себе оглушливу спадщину. У наступні тижні база «Південна» зазнала тотальної чистки.
Вікторія випатрала всю систему підготовки, розкривши гнійники корупції та недбалості. Її звіт став каталізатором глобальних реформ у навчальних частинах ВМС. Були впроваджені найжорсткіші протоколи антибулінгу та тотальний контроль за інструкторами. Хуліганська п’ятірка пішла під трибунал. Танк, Павук, Дизель і Скеля поїхали валити ліс у дисциплінарний батальйон.
Змій пішов на угоду зі слідством, здав усіх з потрохами і відбувся звільненням з вовчим квитком. Волков з товаришами з відзнакою закінчили курс і стали гідними моряками флоту. Через роки змужнілий Волков із захватом розповідав байку про те, як мініатюрна дівчина зі спецназу розкидала п’ятьох амбалів як кошенят.
А лейтенант Бондаренко повернулася в тіні, продовжуючи філігранно виконувати смертельно небезпечні завдання командування. Їй не потрібні були медалі та слава за інцидент у їдальні. Для неї це була лише легка розминка перед справжньою чоловічою роботою. Але для бази «Південна» вона назавжди залишилася міфічним караючим мечем правосуддя.
Історія про бойову Дюймовочку передавалася з призову в призов, обростаючи фантастичними подробицями. Вона стала символом того, що правда завжди сильніша за кулаки. І десь на іншому кінці світу, чистячи свою табельну зброю перед черговим стрибком у безодню, Вікторія лише ледь помітно усміхалася. Вона не вважала себе супергероєм — просто добре робила свою смертоносну роботу. І цього їй було цілком достатньо.
