Машина, що прибула, явно належала комусь іншому. Розгледіти водія в такій непроглядній темряві було абсолютно неможливо, бо вуличних ліхтарів не було. Пенсіонер просто знизав плечима, вирішивши, що до сусідів завітали пізні гості, й ліг спати.
На ранок таємничої машини біля сусідського паркану вже не було. Відтоді старому більше жодного разу не доводилося бачити Крилових. Ольшанський ретельно запротоколював ці важливі свідчення.
У справі з’явилася невідома темна машина. У підозрюваного Свєтлова був саме такий автомобіль. Майор повернувся до свого кабінету й розклав на столі моторошні фотографії.
Розрізнена картина злочину почала повільно складатися в єдине ціле. І всі деталі цієї головоломки прямо вказували на Віктора Свєтлова. У нього був чіткий мотив через давню неприязнь до зятя.
Можливість скоїти злочин у нього також була, адже ключі від дачі були в нього. Машина, що підходила під опис сусіда, у нього теж була. Та й поведінка батька після зникнення єдиної доньки виглядала вельми дивно.
Він не шукав її активно, швидко змирився й почав сильно пити. Ольшанський утомлено потер перенісся, обмірковуючи ситуацію, що склалася. На перший погляд, ця стара справа виглядала до банальності простою.
Але інтуїція старого сищика вперто твердила, що тут криється підступ. Якась дрібна, але важлива деталь постійно вислизала з його уваги. Віктора Свєтлова офіційно затримали на четвертий день активного розслідування.
Черговий суддя підписав ордер на арешт майже не роздумуючи. Непрямих доказів вистачало з надлишком, і в сукупності вони малювали дуже переконливу картину. Підозрюваний під час затримання не чинив жодного опору.
Він покірно склав у пакет сигарети й зубну щітку, після чого мовчки сів у машину. Усю дорогу до ізолятора він відсторонено дивився у вікно. Його хвора нога нервово сіпалася, нагадуючи про старе бойове поранення.
Опинившись у камері, Свєтлов важко ліг на жорсткі нари обличчям до стіни. У такій нерухомій позі він пролежав цілих три години. Затриманий лежав непорушно, лише його худі плечі час від часу дрібно здригалися.
Збоку було неможливо розібрати, плаче людина чи беззвучно сміється. Офіційний допит підозрюваного призначили на наступний ранок. Ольшанський прийшов до переговорної з товстою текою документів і диктофоном.
Свєтлов уже сидів за прикрученим до підлоги столом, його руки не тремтіли. Погляд чоловіка залишався цілком порожнім і відстороненим. Майор увімкнув диктофон і почав допит із запитань про стосунки з донькою.
Свєтлов зберігав важке мовчання близько хвилини, перш ніж заговорити. Його голос звучав неприродно тихо й монотонно. Він розповів, що Анечка була його єдиною й гаряче улюбленою дитиною…
