Розкриття товстої бетонної стяжки забрало цілих три години. Фахівці працювали повільно й гранично обережно. Кожен удар інструмента ретельно фіксували на камеру.
Коли плиту остаточно розламали, під нею виявилися двоє людей. Це були молоді чоловік і жінка. На них був літній одяг у стилі середини дев’яностих років.
Жертви були вдягнені в прості джинси та футболки. У жінки на шиї висів той самий ланцюжок із золотою літерою «А». У чоловіка на зап’ясті зберігся електронний годинник у чорному пластиковому корпусі.
Його циферблат назавжди зупинився на позначці друга година тридцять чотири хвилини. Точна дата на пристрої, на жаль, не збереглася. Судмедекспертка Ірина Бєлова пропрацювала в морзі понад двадцять років.
За час своєї практики вона бачила дуже багато. Але під час огляду цих останків їй довелося кілька разів виходити на свіже повітря. Причиною став не лише важкий запах, а й стан тіл.
Жінка лежала на боці, міцно притискаючи руки до грудей. Чоловік лежав ниць, а одна його рука була витягнута вперед, ніби він намагався до чогось дотягнутися. Це були характерні захисні пози.
Бєлова склала докладний офіційний висновок. Експертиза виявила травми черепа, завдані тупим предметом, але вони виявилися не смертельними. Смерть настала від асфіксії та сильного здавлення.
Інакше кажучи, бетонну суміш залили в той момент, коли жертви ще перебували при свідомості. Скільки часу вони провели під цією важкою плитою? Лічені хвилини чи довгі години?
Бєлова не стала уточнювати таких моторошних подробиць у протоколі. Деякі речі нормальній людині краще навіть не намагатися уявляти. Особи загиблих за базою даних встановили доволі швидко.
Ними виявилися двадцятишестирічний програміст Дмитро Крилов і двадцятитрирічна бухгалтерка Анна Крилова. Молодята офіційно побралися у квітні тисяча дев’ятсот дев’яносто п’ятого року. Вони безслідно зникли в червні того ж року.
Заяву про загадкове зникнення подавав батько Анни, Віктор Свєтлов. Цією справою тоді займалася місцева районна поліція. У дев’яносто сьомому році розслідування закрили за відсутністю складу злочину.
Причиною став лист від Анни, у якому повідомлялося про їхній терміновий виїзд за кордон. Родичі після цієї звістки більше не наполягали на активних пошуках. Справа благополучно лягла в запилений архів.
Там вона пролежала цілих вісім років. Усе змінилося, коли Андрій Кожемякін вирішив утеплити підлогу на дачі. Майор Сергій Ольшанський отримав поновлену справу в день страшної знахідки…
