Вона стояла в густій тіні бетонної огорожі, міцно стискаючи захисну каску і притискаючи її до грудей, немов єдиний щит від навколишнього світу. Олені Кравченко було всього двадцять чотири роки, вона була високою, стрункою дівчиною з очима, в яких ще теплилося живе світло. Зовсім нещодавно вона з відзнакою закінчила Академію в Києві.
Вона щиро мріяла служити в структурах, де закон — це не порожній звук, а основа порядку і справедливості. Олена наївно вважала, що виправна установа — це історія про контроль, надійну охорону і високу відповідальність. Вона навіть не здогадувалася, що тут, у цих похмурих стінах, мешкає справжнє зло, сире, смердюче і примітивне, яке зовсім не ховається.
Тюрма, в яку вона прийшла на службу, була старою будівлею ще радянських часів. Стіни тут давно облупилися, в камерах стояв важкий запах, а вентиляція практично не працювала. Тут було не просто морально важко, тут було по-справжньому небезпечно для життя.
Але Олена ніколи не скаржилася на труднощі служби. З самого першого дня вона усвідомила, що дивиться на засуджених зовсім не так, як інші контролери та охорона. Вона бачила в них насамперед людей, нехай зламаних долею, зіпсованих, але все ж таки людей.
І саме це людське ставлення стало її головною помилкою в цій системі. Проблеми почалися під час однієї, здавалося б, звичайної нічної зміни, коли все йшло за графіком. Один із ув’язнених, щуплий хлопець на прізвисько Шустрий, лежав на брудній підлозі камери з сильно розбитим обличчям.
Олена негайно викликала чергового фельдшера для надання допомоги. Але коли вона зрозуміла, хто саме вчинив це з ув’язненим, то застигла на місці від обурення. Це зробив старший зміни, Бондаренко, величезний здоровань з руками як у ведмедя, який обожнював «вчити» зеків життя.
Кравченко не змогла стриматися і промовчати. Вона прямо сказала йому в обличчя, що він не має жодного права побивати людину. Він уже відбуває покарання, він за ґратами і не може відповісти.
А ви хто після цього, звір? Бондаренко спочатку голосно розсміявся, а потім грубо схопив її за зап’ястя. Ти, дівчинко, тут новенька, а новеньким краще тримати язик за зубами.
Особливо таким правильним, як ти. Але Олена не відступила від своїх принципів і написала офіційний рапорт. Вона детально вказала в документі прізвища, місце події та точний час.
Вона тоді ще не знала, що цим вчинком фактично підписала собі вирок…
Коментування закрито.