А з Іриною все було інакше. Все було по-справжньому, щиро, як пишуть у романах.
Він казав Ірині, що вона його перша і остання, єдина справжня любов за все життя. Казав, що завжди чекав тільки її одну.
Одного разу Ірина твердо сказала йому, що поїде. Все це треба якось розірвати, припинити, а у неї самої немає сил зробити цей крок, залишаючись поруч.
Андрій заперечив, сказавши, що знайде її де завгодно, хоть на краю світу, адже жити без неї він уже не зможе. Тоді немов хтось згори почув його слова і вирішив долю по-своєму…
Того ж вечора Андрій раптово помер від зупинки серця. Щойно Ірина почула цю новину, вона кинулася бігти до нього додому щосили, забувши про всі пристойності та плітки.
Вона завмерла на порозі, зупинена важким поглядом Оксани. Та з лютою ненавистю дивилася на дівчину і прошепотіла, що ненавидить її, проклинає і ніколи цього не пробачить.
Оксана кинула їй в обличчя, що це Ірина його вбила, довела до могили. Дівчина відсахнулася, немов від фізичного удару.
А потім повільними, непевними кроками побрела до себе додому. У день похорону Ірина стояла осторонь, не наважуючись підійти ближче до труни, щоб попрощатися з коханим.
У її краденого кохання на це не було офіційного права. Коли сумна церемонія вже була закінчена, до дівчини підійшла Оксана і голосно, щоб чули сусіди, сказала, що Ірина скоро помре.
Адже вона потайки поклала фотографію дівчини в труну до Андрія. Нехай забирає її з собою на той світ!
Він же не міг без неї жити, ось і вона без нього тепер не жилець. Ірина смертельно зблідла і прошепотіла запитання: навіщо Оксана це зробила?…
Коментування закрито.