— Я ще не передала, — швидко сказала вона. — Чесне слово. Я тільки відправила один лист з частиною інформації — списком клієнтів. Це було позавчора. Решту мала передати завтра ввечері. Ми домовилися зустрітися в кафе.
Олег М’ячин нахилився до Павла і неголосно сказав:
— Якщо зустріч призначена на завтра, потрібно влаштувати контрольовану передачу. Зафіксуємо факт отримання документів представниками «Статус-Тех». Це посилить нашу позицію для позову.
Павло задумався. Ідея була слушною, але ризикованою.
— Віро, це законно? — запитав він.
Юристка кивнула.
— Так, якщо ми діємо в рамках захисту інтересів компанії. Можемо запросити представника поліції як свідка. Головне — не провокувати злочин, а зафіксувати те, що вже було заплановано.
— А якщо вони відмовляться від зустрічі? — запитав Кирило.
— Тоді у нас все одно є доказ наміру, — пояснила Віра. — Листування, дзвінки, свідчення Світлани Андріївни. Цього достатньо для звільнення і цивільного позову.
Павло подивився на Світлану. Вона сиділа згорбившись і виглядала повністю переможеною.
— Ви готові сприяти фіксації та передачі документів? — запитав він.
Вона підняла голову, і в очах її промайнув страх.
— Тобто як? Ви хочете, щоб я прийшла на зустріч і…
— Прийшли, передали підготовлені документи, а ми зафіксуємо факт передачі, — пояснив Олег. — Це доведе, що «Статус-Тех» свідомо приймали крадену інформацію. Ми зможемо подати на них до суду.
— А що буде зі мною? — голос Світлани тремтів.
— Вас все одно звільнять, — чесно сказав Павло. — Але якщо ви сприятимете розслідуванню, ми можемо не подавати на вас до суду. Обмежимося звільненням за статтею.
— А якщо відмовлюся?
— Тоді до звільнення додасться позов на 12 мільйонів, — нагадав Геннадій. — І, можливо, кримінальна справа. Вибір за вами.
Світлана закрила обличчя руками. Минуло кілька довгих секунд.
— Добре, — вимовила вона. — Я допоможу. Але тільки якщо ви пообіцяєте не подавати на мене до суду.
Павло подивився на Віру. Та кивнула: таку умову можна зафіксувати письмово.
— Домовилися, — сказав Павло. — Віра підготує угоду. Ви сприяєте фіксації передачі, ми не подаємо цивільний позов. Але звільнення залишається в силі.
— Коли призначена зустріч? — запитав Олег.
— Завтра ввечері, — відповіла Світлана. — Кафе «Метрополь» у центрі. Я повинна прийти з флешкою, на якій решта документів.
— Добре, — Олег кивнув. — Ми підготуємо оперативну групу. Камери, мікрофони, свідки. Все буде зафіксовано.
Павло встав.
— На сьогодні закінчили. Світлано Андріївно, ви з завтрашнього дня відсторонені від посади. Доступ до робочих систем буде заблокований. З’явіться завтра о шостій вечора, отримаєте інструкції. Решта — готуйте документи. Геннадію Львовичу, прорахуйте реальні збитки. Віро, підготуйте всі юридичні папери. Олеже, займайся організацією операції. Зустрінемося завтра о п’ятій вечора, обговоримо деталі.
Усі закивали і почали збиратися. Світлана піднялася, хитаючись, і попрямувала до дверей. На порозі вона обернулася.
— Павле Ігоровичу, — тихо сказала вона, — я не хотіла шкодити компанії. Просто хотіла кращого життя.
— Усі хочуть кращого життя, — відповів Павло. — Але не всі для цього зраджують тих, хто їм довіряв.
Вона кивнула і вийшла. Двері за нею зачинилися з тихим клацанням.
Павло підійшов до вікна і подивився на нічне місто. Десь там, в одному з офісів, люди зі «Статус-Тех» чекали на інформацію, яка могла б дати їм перевагу. Але завтра вони отримають замість цього неприємний сюрприз.
— Думаєте, вона не втече? — запитав Кирило, підходячи до нього.
Коментування закрито.