Тепер його ненаглядна донька остаточно виросла, а він так і залишився коротати свої дні зовсім один. Він лише боязко сподівався, що вона незабаром знову вдало вийде заміж і обов’язково подарує йому довгоочікуваних онуків. Так відверто розповідав респектабельний Михайло Сергійович, батько Світлани, у дорогому ресторані за розкішною вечірньою вечерею.
«Ви насправді дуже добре і свіжо виглядаєте для своїх поважних років», — ввічливо промовила Лідочка. «Я абсолютно впевнена, що ви обов’язково зустрінете гідну і по-справжньому хорошу жінку для спільного життя. Ви так трепетно любите свою доньку і так глибоко розумієте складну жіночу натуру», — додала вона з теплою усмішкою.
«А що ви скажете щодо вашої власної прекрасної персони в цьому делікатному контексті?» — раптом несподівано запитав він. «Міг би я, звичайний старіючий чоловік, хоч трохи зацікавити вас як потенційний супутник життя?» — прямо уточнив Михайло. Ліда зовсім не знала, що їй слід відповісти на таке бентежне і раптове запитання колишнього клієнта.
До такого радикального і стрімкого повороту їхньої світської розмови вона була абсолютно і категорично не готова. Жінка неймовірно сильно зніяковіла, густо почервоніла і зовсім розгублено опустила свої невиразні очі вниз. Михайло Сергійович миттєво розцінив це дівоче збентеження зовсім по-своєму, побачивши в ньому приховану згоду.
«Ви тільки, будь ласка, не думайте нічого поганого, у мене виключно серйозні та найчесніші наміри. У моєму солідному віці у людей уже зовсім немає зайвого часу на довгі й безглузді романтичні залицяння. Ви мені насправді дуже сильно і абсолютно щиро подобаєтеся як жінка», — переконливо промовив він.
Він підкреслив, що вельми добре забезпечений фінансово, і вона абсолютно ні в чому не матиме потреби. «Я вас зовсім нікуди не кваплю, просто спокійно і виважено подумайте над моєю пропозицією», — сказав він їй на прощання. Приголомшена Ліда не змогла зронити жодного слова у відповідь, мовчки покинувши шикарний заклад.
При першій же зручній і слушній нагоді вона в найдрібніших подробицях розповіла всю цю неймовірну історію своїй мамі. «Тут навіть думати зовсім нічого, треба негайно погоджуватися на цей щедрий подарунок долі!» — радісно схвалила мудра мама. «Але ж я зовсім не кохаю цю дорослу і малознайому людину», — все ж таки несміливо і невпевнено сумнівалася Ліда.
«Повір моєму багатому життєвому досвіду, будь-яка пристрасна любов з часом обов’язково і неминуче минає. Ти що ж, наївно думаєш, що ми з твоїм рідним батьком все ще палко кохаємо одне одного після стількох довгих років шлюбу? У нашому довгому спільному житті, на превеликий жаль, бувало абсолютно все», — філософськи зауважила літня жінка.
Вона чесно зізналася, що за роки подружнього життя справа у них з батьком не раз доходила до серйозних думок про розлучення. Але всі ці бурхливі сімейні кризи були благополучно подолані і назавжди залишилися в далекому минулому. «Запам’ятай просту істину: удвох жити завжди набагато легше і безпечніше, ніж кукувати в повній самоті», — резюмувала мати.
Ліда міцно замислилася про те, що ж насправді чекає на неї в найближчому і далекому майбутньому. Невже її долею справді стане понура, тужлива і зовсім самотня холодна старість? Молоді та вродливі хлопці ніколи не звертали на неї уваги, на відміну від цього солідного і заможного пана.
Михайло Сергійович виявився виключно приємним, вихованим і неймовірно серйозним чоловіком з великими життєвими можливостями. І хоча він був набагато старший за неї за віком, Ліда, зваживши всі аргументи, все ж таки погодилася стати його законною дружиною. Досвідчені професійні візажисти неймовірно сильно постаралися перед урочистістю, створивши справжнє маленьке диво з її обличчям.
На своєму розкішному весіллі Ліда виглядала просто чудово, випромінюючи тиху гідність і скромну елегантність. Щасливий наречений не приховував своєї радості і відверто пишався такою молодою, розумною і професійно успішною нареченою. Згодом він насправді виявився напрочуд хорошим, турботливим і гранично уважним законним чоловіком.
Чоловік ставився до недосвідченої Ліди з неймовірною, щирою трепетною ніжністю і глибоким людським розумінням. У домашній обстановці він ласкаво називав її виключно Лідусею, і зовсім ніяк інакше. Жили вони напрочуд рівно, мирно і приголомшливо спокійно, не знаючи жодних брудних побутових сварок…
