Вдова спокійно зачитувала останню волю свого покійного чоловіка, оформлену відповідно до закону. Документ був засвідчений тим самим нотаріусом, з яким вона нещодавно говорила.
З тексту випливало одне: уся дорогоцінна нерухомість і прибутковий бізнес переходили в одні руки.
Усе велике майно й надалі належало його коханій, вірній дружині Ірині як єдиній правоволительці.
Кошти були розподілені порівну між їхніми неповнолітніми дітьми і заморожені на трастових рахунках до досягнення повноліття.
Про кровних родичів, які претендували на спадщину, в цьому заповіті не було жодного слова.
Піднісши свекрусі нотаріально завірену копію заповіту, Іра холодним наполегливим тоном вимагала негайно покинути їхнє помешкання, погрожуючи викликом поліції.
Як з’ясувалося, Роман прекрасно розумів природу жадібності своєї родини й передбачив такий підступний сценарій. Він давно й продумано подбав про юридичний захист своїх близьких, щоб припинити їхній паразитизм раз і назавжди…
