Олег розумів, що дружина має рацію. Це не такий страшний дефект, який міг би завадити повноцінному життю дитини. Йому просто потрібен час, щоб звикнути.
— Вибач, ти маєш рацію, — заспокоїв він дружину. — Це я від несподіванки трохи розгубився. Мені справді все одно, є у нього родима пляма чи ні. Головне, що він здоровий, і ти теж. — Він поцілував дружину. — Я поїду додому готуватися до вашого повернення. Можливо, тобі щось потрібно? Ти кажи, я привезу.
— Ні, мені нічого не потрібно, дякую. Тепер у мене є все, що я хотіла.
Через три дні Олег приїхав забирати Марину з сином з пологового будинку. Інших зустрічаючих не було. Вони вирішили, що запросять родичів додому, коли мама та малюк трохи адаптуються до нового ритму життя. І життя потекло зовсім в іншому руслі. Малюк вимагав багато уваги та сил. Марина дуже втомлювалася. У тридцять сім років уперше ставати мамою важко. Олег як міг допомагав дружині. Він часто вставав до сина вночі, щоб дати дружині можливість виспатися.
Через тиждень адаптації Марина покликала в гості свою найкращу подругу Таню, яку планувала взяти за хрещену для сина Кирила. Тетяна прийшла з подарунками для новонародженого. Вона щиро була рада за подругу, яка так довго чекала на цей щасливий момент у житті. Але коли вона побачила хлопчика, дуже здивувалася.
— Ой, Маришко, а що це в нього на лобі?
— Родима пляма, — спокійно відповіла Марина.
— А її ніяк не можна прибрати?
— А навіщо? — щиро здивувалася Марина. — Мене вона не бентежить, Олега теж.
— Ну, я не знаю, вона ж буде рости разом з ним і стане величезною. Це… — Таня намагалася підібрати потрібні слова. — Буде негарно. І діти дражнитимуть у школі, ти ж сама розумієш.
— Ні, не розумію. Все залежить від того, як він сам ставитиметься до цієї плями. Якщо йому подобатиметься, і він вважатиме це своєю особливістю, то ніякі дражнилки йому не страшні.
— Ну, не знаю, я б прибрала цю пляму своїй дитині.
— Таню, вибач, будь ласка, але я не збираюся нічого йому прибирати. Цього не можна робити, зрештою. Це не бородавка, а родима пляма. А родимі плями просто так на тілі не з’являються.
— Твоя справа, — образилася подруга. — Я хотіла як краще.
— Як краще кому? — уточнила Марина.
— Кирикові…
Коментування закрито.