Вісім кремезних чоловіків приїхали в тихе село на двох чорних машинах. Вони були цілком упевнені, що тут їх ніхто не наважиться зупинити. Ці люди думали, що перед ними звичайні селяни, які злякаються й віддадуть усі заощадження без найменшого спротиву.
Але вони не знали однієї дуже важливої обставини. У цьому віддаленому селі жив старий, який колись давно був справжнім партизаном. Це був чоловік, що пройшов суворі роки й чудово знав, як треба зустрічати непроханого ворога.
Коли ці люди почали погрожувати мешканцям і вимагати гроші, вони навіть не підозрювали про наслідки. Ця поїздка мала стати для них останнім таким візитом. Сьогодні ви дізнаєтеся історію про те, як одна рішуча людина може захистити свій рідний дім.
Того пам’ятного дня село жило своїм звичним і розміреним життям. Ранок почався так само, як і завжди в цих краях. Десь голосно кукурікав півень, а біля дальнього двору ліниво гавкав собака.
Над дахами хат розносився глухий і ритмічний звук сокири, що била по полінах. Курна ґрунтова дорога, яка тяглася через усе село, лежала зовсім тихо й порожньо. Ніщо довкола анітрохи не віщувало біди, що насувалася.
У цих віддалених місцях чужі люди з’являлися вкрай рідко. Усі місцеві мешканці знали одне одного з раннього дитинства. Хто їздить на старому позашляховику, у кого стара легківка, у кого трактор — усе завжди було на видноті.
Тому, коли з боку лісової дороги долинув незнайомий звук двигуна, люди насторожилися. Кілька чоловіків мимоволі підвели голови й подивилися в бік густого лісу. Цей наростаючий звук був явно чужим і тривожним.
Двигун працював рівно, дуже важко й максимально впевнено. За кілька довгих секунд з-за крутого повороту вилетіли два чорні автомобілі. Вони промчали дорогою, здіймаючи за собою густу хмару сірої пилюки.
Машини попрямували просто до самого центру тихого села. Фіранки у вікнах сусідніх хат злегка й нервово здригнулися. Хтось із мешканців дуже обережно визирнув надвір.
Машини різко зупинилися біля першої дерев’яної хати. Дверцята розчахнулися майже одночасно й гучно грюкнули. Із запилених автомобілів вийшли вісім кремезних чоловіків.
На них були темні куртки, високі важкі черевики. Їхні погляди були нахабні, холодні й сповнені зневаги. Один із них ліниво жував жуйку й сплюнув просто на землю перед чужими воротами.
Він поводився так, ніби стояв у власному дворі. Найдужчий із них ступив уперед і з силою копнув дерев’яну хвіртку. Та розчинилася з гучним і дуже глухим ударом.
«Гей, господарю!» — голосно крикнув він своїм грубим і хрипким голосом. Із хати дуже повільно й обережно вийшов старий. Він ледве встиг відкрити рота для відповіді…
