Суд пройшов швидко, доказів було більш ніж достатньо. Громов отримав 12 років колонії суворого режиму, Крилов — 8 років. Аліну засудили до 5 років умовно з урахуванням маленької дитини. Корупційну схему було повністю розкрито, одинадцять чиновників потрапили під слідство. Сім’ям ошуканих позичальників повернули житло.
Банк Громова було ліквідовано, а його активи пішли на компенсації постраждалим. Марина отримала не тільки свою квартиру, а й моральну компенсацію за завдану шкоду.
Через пів року вона стояла біля могили Сергія разом із дітьми. Катя читала вірш, який сама написала для тата. Михайлик залишив на могилі іграшкову машинку — таку саму, як та, що розбилася в аварії.
— Пробач його, мамо, — сказала Катя, обіймаючи Марину. — Він же хотів нас захистити.
Марина кивнула, відчуваючи, як із душі спадає важкий тягар. Вона пробачила Сергія за брехню і таємниці, зрозумівши, що він справді намагався захистити сім’ю єдиним доступним способом.
У кишені в неї лежали ключі від їхньої квартири та пропозиція про роботу від «Чесного банку», який оцінив її стійкість у боротьбі з корупцією.
Справедливість перемогла, але ціна була занадто високою. Сергія вже не повернути, а діти надовго запам’ятають пережитий жах. Але тепер вони могли жити спокійно, знаючи, що правда перемогла, а злочинці понесли заслужене покарання.
Коментування закрито.