Юнакові нестерпно хотілося вигукнути запитання про те, для чого вони здалися йому на даному етапі життя. Однак Богдан лише мовчки свердлив їх крижаним поглядом, фізично відчуваючи, як усередині закипає чиста зневага.
Хлопець холодно кинув, що їм не варто було приходити, додавши, що їхня поява безнадійно запізнилася на пару десятків років. Коли Богдан спробував зачинити стулку, непроханий гість поспішно заблокував її рукою.
Чоловік почав квапливо перераховувати свої біди: величезні банківські заборгованості, рабська праця дружини, власне звільнення і неможливість працевлаштуватися. Наприкінці свого монологу він без сорому попросив відсипати їм трохи тисяч, аргументуючи це тим, що заможний син від такої дрібниці точно не збідніє.
Розробника накрила потужна хвиля обурення від почутої нісенітниці. Для нього було б честю пожертвувати величезні суми абсолютно стороннім біднякам, ніж проспонсорувати цих цинічних персон.
Від обурення він на кілька миттєвостей забув, як дихати. Господар квартири просто гіпнотизував їх поглядом, дивуючись безкрайнім масштабам людського безсоромства.
Засліплений люттю від подібної зухвалості, Богдан саркастично поцікавився, чи не бажають вони на додачу отримати ключі від елітної нерухомості та новенького авто. Зовсім стороння для нього дама обурено верескнула, нагадавши про те, що саме вони подарували йому можливість з’явитися на цей світ.
Тієї ж секунди юнак остаточно утвердився в думці, що це словосполучення «мама» ніколи не буде застосовано до цієї особи. Вона мала нахабство стояти на його килимку і вивергати токсичні закиди.
Розробник різко відрізав, що нікого не благав приводити його в цей жорстокий світ. Продовжувати дискусію з цими абсолютно морально збіднілими суб’єктами було безглуздо.
З силою захлопнувши перед їхніми носами сталеві двері, молодий чоловік завмер у коридорі, незрячим поглядом втупившись у підлогу. Непрохані гості ще деякий час гатили кулаками і тиснули на дзвінок, поки хлопець поспішно ретирувався в спальню, начепив масивні навушники і викрутив гучність треків на максимум.
У своїх ранніх фантазіях він малював картину, де розкаяні творці на колінах вимолюють пробачення за свою фатальну помилку. При такому сценарії він, ймовірно, знайшов би в собі сили відпустити колишні образи.
Однак ці двоє з’явилися до нього з простягнутою рукою, перетворивши прохання на нахабне вимагання купюр, навіть не спробувавши зімітувати каяття. Подібний рівень цинізму категорично відмовлявся вкладатися в його раціональному розумі.
Однак, переключивши свою увагу на листування з коханою дівчиною, Богдан потроху заспокоїв розхитані нерви. Його обраниця Соломія була його надійною опорою ще з часів проживання в інтернаті.
Ця тендітна особа беззастережно вірила в кожен його амбітний проєкт. Заради своєї музи і геніального викладача програмування хлопець був готовий звернути гори…
