Вони довго й неймовірно напружено дивилися одне на одного в тяжкому іскристому мовчанні. Повітря між ними стало нестерпно густим і щільним, мов перед початком потужної весняної грози. Це було справжнє лобове зіткнення двох сильних людей, звиклих завжди контролювати будь-яку ситуацію.
Цю задушливу й ворожу тишу раптом розрядив дзвінкий невинний голосок маленької Поліни. Малеча радісно помахала ручкою й щиро поцікавилася самопочуттям прокинутого суворого дядька. Уперше грізний гість відчув, як щось невимовно тепле торкнулося його зачерствілої душі.
Того ж дня Анна безжально вивела його на небезпечне звалище для відпрацювання мізерного харчу. Це просте фізичне доручення миттєво обернулося для нього справжньою болісною катастрофою. Доглянуті руки чоловіка зовсім не знали грубої виснажливої праці й постійно вкривалися подряпинами.
За пів години він кілька разів сильно порізався об гострі й небезпечні іржаві краї металевої бляхи. Анна терпляче вчила його основ правильного сортування знайденого брухту кольорових і чорних металів. Він слухав гранично уважно, але зніжені руки постійно підводили його на кожному кроці.
Жінка показувала, як відрізняти цінну мідь від дешевого алюмінію й правильно знімати ізоляцію з дротів. Чоловік зосереджувався з шаленою силою, але його цілковита фізична незграбність викликала лише важкі зітхання наставниці. Поліна щоразу відважно кидалася на допомогу, коли він діставав нові свіжі подряпини.
Дівчинка старанно заклеювала його рани звичайним дешевим пластиром, який завжди зберігався в її рюкзачку. Вона щиро втішала дорослого чоловіка, зворушливо розповідаючи про схожі важкі робочі травми своєї мами. Ці теплі миті змушували його відчувати пекуче й гостре почуття внутрішнього болісного сорому.
Він уважно подивився на понівечені важкою працею худі долоні своєї сміливої рятівниці. Тонкі пальці дівчини були густо перетяті старими рубцями й неймовірно твердими робочими мозолями. Низько опустивши голову, чоловік мовчки й уперто продовжив розбирати смердючий індустріальний мотлох.
Ближче до прохолодного вечора господиня доручила йому залатати протікаючий дірявий дах їхнього ветхого сховку. Він невпевнено виліз нагору, озброївшись старим іржавим молотком і кількома листами знайденої бляхи. У його голові миттєво й цілком автономно вибудувалися точні складні інженерні розрахунки нахилу й стоку.
Здавалося, вціліла логічна частина його блискучого мозку працювала бездоганно навіть без усвідомлених спогадів про минуле. Він віртуозно полагодив дах і майстерно виправив стару протікаючу трубу під кухонною мийкою. Літня сусідка Ольга довго спостерігала за його злагодженими, але вельми незвичними діями.
Вона зауважила, що він блискуче мислить як інженер, але робочий інструмент тримає вперше в житті. Мудра жінка зробила висновок, що перед ними стоїть важливий начальник або розумний професор. Анна промовчала, але подумки зберегла цей новий шматочок складної й інтригуючої головоломки.
Найбільше дівчину вражало беззастережне довірливе ставлення доньки до цього дивного чужинця. Поліна, яка зазвичай дуже соромилася сторонніх людей, ні на крок не відходила від похмурого незнайомця. Вона сміливо вмощувалася до нього на диван і розповідала нескінченні захопливі дитячі історії про хмари.
Дівчинка приносила знайдені на звалищі старі книжки й учила його назв гарних рідкісних метеликів. Дорослий чоловік слухав цю наївну дитячу балаканину з дивовижним і щирим ангельським терпінням. Одного разу малеча попросила намалювати метелика маленьким огризком простого канцелярського олівця на звороті рекламної листівки.
Його рука впевнено й легко ковзнула по паперу, створюючи вражаюче живий і детальний нарис комахи. Побачивши цей неймовірний шедевр, щаслива Поліна дзвінко скрикнула й радісно заплескала в крихітні долоньки. Потім вона наполегливо попросила талановитого гостя намалювати її власний великий портрет.
Він довго й уважно вивчав круглі дитячі очі й пишну неслухняну копицю кучерявого волосся. Коли Анна, що повернулася, побачила готовий портрет на клапті макулатури, вона довго стояла в німому заціпенінні. Приголомшена жінка дбайливо сховала цей безцінний гарний малюнок глибоко в стару дитячу книжку.
Уночі дівчина ходила мити брудний посуд у дешевій місцевій забігайлівці заради зайвих копійок. Гість залишався за старшого, слухняно наглядаючи за маленькою дівчинкою за відсутності вічно зайнятої матері. Уперше в житті він ніс повну стовідсоткову відповідальність за цілком беззахисну дитину.
Поліна вперто відмовлялася засинати, віддано чекаючи повернення своєї любої втомленої мами. Чоловік сідав біля дитячого ліжечка й починав вигадувати нові захопливі історії просто на ходу. Він не міг спиратися на власний досвід, бо особистих спогадів у нього просто не лишилося…
