Альона ретельно вимила руки дігтярним милом, змиваючи з себе залишки токсичної косметики. Лише після цього вона підійшла до сина, і Арсен довірливо притиснув свою долоньку до її мокрої щоки. Жінка гірко розплакалася від нестерпної ваги усвідомлення, що звалилося на неї.
Повернувшись додому, Альона вклала заснулого малюка й негайно зателефонувала Каті, щоб розповісти страшну правду. Вислухавши розповідь про отруйний крем, подруга в шоці опустилася на кухонний стілець. Вона зізналася, що купувала підозріло дешеву партію крему в аптекарки Зінаїди заради економії.
Катя з жахом зрозуміла, що й її власний син став гірше спати саме через цей крем. Увечері подруги зустрілися на кухні Альони й довго обговорювали те, що сталося, дивлячись на злощасний бежевий флакон. Їхня дружба перейшла на новий, доросліший рівень усвідомлення відповідальності за свої вчинки.
Наступного ранку розлючений Сергій заявився до аптеки Зінаїди Павлівни й жбурнув отруйний флакон на прилавок. Аптекарка спробувала виправдатися тим, що дорослим людям ця неякісна косметика не шкодила. Сергій холодно повідомив їй, що вже здав крем до лабораторії й написав заяву до поліції.
Минув місяць, і теплий травень остаточно прогнав залишки снігу з полів. Арсен почав упевнено ходити кухнею й одного разу цілком осмислено назвав Альону мамою. Катя зателефонувала й з полегшенням повідомила, що здоров’я її сина теж пішло на поправку.
Наприкінці травня Альона приїхала до Віри сама, щоб просто випити з нею трав’яного чаю. Вона тихо спитала знахарку, звідки та так добре знала цей специфічний хімічний запах. Віра відповіла, що в неї теж колись був син, і Альона тактовно не стала ставити зайвих запитань.
