— Забирайся звідси! У нашій святій обителі зовсім немає місця брехунам! — злобно прохрипів він. Слідча зробила дуже плавний крок уперед, демонструючи порожні руки й випромінюючи максимальний спокій. — Я з поліції, і моє головне завдання — повернути дітей їхній законній матері, — сталевим тоном промовила вона.
Вона подивилася просто на дівчаток і твердо додала, що їхня мама жива й не припиняє шукати їх ані на день. Однак правильні слова представниці закону з тріском розбилися об глуху стіну професійно промитих мізків. Сестри затрусилися в дикій паніці, а молодша міцно затулила вуха руками, заливаючись гіркими сльозами.
— Ви все брешете, татко сказав, що все місто давно згоріло у вогні! — істерично заволала старша дівчинка. Олена ледве стримала стогін болю від ясного усвідомлення чудовиськості того, що відбувається. Цей маніяк цілих чотири роки методично навіював дітям маячню про глобальну світову катастрофу.
Він виліпив із них цілком слухняних, безвольних рабинь, повністю знищивши їхній зв’язок із зовнішнім світом. Ситуацію несподівано врятував Грім: розумний пес протиснувся повз ноги господині й дуже впевнено вийшов у центр кімнати. Поява великої, цілком спокійної тварини миттєво збила зашкалений градус агресії.
Дівчатка завмерли на місці, щиро дивуючись, упізнаючи у вівчарці героя своїх власних недавніх малюнків. Молодша сестра вкрай несміливо простягнула тремтячу ручку до теплої собачої морди. — Це ж той самий песик із моїх снів… — заворожено пролепетала вона, геть забувши про тваринний страх.
Волкова миттєво вхопилася за цей унікальний шанс зруйнувати міцний психологічний бар’єр маніяка. Багатий професійний досвід підказав їй, що контакт через добру тварину спрацює набагато краще за будь-які логічні вмовляння. — Усе правильно, люба, — гранично лагідно підтвердила майор.
— Його звати Грім, і він прийшов сюди спеціально, щоб благополучно допомогти вам вибратися на поверхню. Ці слова викликали в чоловіка напад неконтрольованої люті: він різко схопився, з гуркотом перекинувши дерев’яний табурет. — Ви ніколи не відберете моїх дочок! — несамовито заверещав фанатик, втрачаючи останні рештки розуму.
Він спробував грубо схопити переляканих дітей, але вівчарка загрозливо клацнула зубами, змусивши його швидко відступити. Повітря в тісній комірчині натяглося так сильно, що його можна було різати гострим ножем. Олена чудово розуміла, що найменша помилка миттєво призведе до непередбачуваних і вкрай трагічних наслідків.
Але вперше за довгі роки безнадійного розслідування вона бачила цілком реальний шанс на успішний і безкровний фінал. Відступаючи від вишкірених іклів, злочинець навалився на хистку фанерну перегородку, яка з гучним тріском завалилася. Відкрився ще один темний лаз, куди втікач негайно шаснув, силоміць тягнучи за собою худих заручниць..
