Саме цей зимовий аксесуар дбайлива мати зв’язала донькам напередодні їхнього фатального, загадкового зникнення. Від усвідомлення масштабу знахідки руки Олени почало бити неконтрольоване дрібне тремтіння. Після стількох років цілковитої безвиході в їхньому розпорядженні нарешті з’явився найважливіший речовий доказ.
Грім задоволено фиркнув, уважно принюхуючись до відкопаного в смітті трофея. У його виразних карих очах читався німий заклик діяти далі й довести почате до логічного фіналу. Розуміючи критичність ситуації, офіцерка глибоко вдихнула, намагаючись бодай трохи вгамувати калатаюче серце.
Разом із професійним тріумфом на неї важким тягарем навалилося вкрай моторошне передчуття. Шанси виявити зниклих дітей живими парадоксальним чином багаторазово зросли. Але цю слабку, крихку надію отруював первісний жах від того, що саме може ховатися в сусідніх темних приміщеннях.
Наявність рукавички тут прямо вказувала на присутність викрадених дітей десь зовсім поблизу. Думка про те, що вони роками нудяться в цій холодній кам’яній пастці, викликала нервове тремтіння. За кілька годин Олена вже перебувала у своєму кабінеті, задумливо вивчаючи принесений важливий доказ.
Малинова тканина тепер надійно спочивала в герметичному сейф-пакеті з маркуванням слідчого відділу. Цей невеликий предмет дитячого гардероба став яскравим підтвердженням того, що собаче чуття перевершує будь-яку дедукцію. Однак капітан Дмитро Орлов зовсім не поділив ентузіазму колеги, уважно вислухавши її емоційну доповідь.
— Олено, та таких рукавичок по всьому місту тисячі, тим паче минуло стільки часу, — скептично й стомлено зауважив чоловік. — Ми не можемо піднімати на ноги весь особовий склад через один шматок старої пряжі. — Це не випадкова ганчірка, — гранично жорстко парирувала слідча, ледве стримуючи наростаюче роздратування.
Вона нагадала напарникові, що детально й прискіпливо вивчала гардероб зниклих малят за сотнями архівних світлин. Убита горем матір регулярно приносила ці фото до відділку, зі сльозами благаючи не закривати справу. Волкова ні на секунду не сумнівалася: її чотирилапий співслужбовець привів її до підвалу не заради порожньої забави.
Тим часом пес мирно дрімав на підлозі, але його локатори-вуха чуйно реагували на кожне вимовлене слово в кабінеті. За довгі роки бездоганної служби Олена звикла беззастережно довіряти його разючій звірячій інтуїції. Грім умів знаходити приховану істину там, де передова криміналістика й суха логіка заходили в глухий кут…
