Вони не кинулися в обійми з розгону, як це зазвичай буває в зворушливих голлівудських кінофільмах. Однак вони без найменшого спротиву дозволили рідній матері обійняти себе за худі плечі й притиснути до теплого серця. Для досвідченої Волкової ця німа, щира сцена стала найкращою нагородою за десятиліття бездоганної служби.
Попереду на возз’єднану родину чекали довгі роки кропіткої роботи з кризовими психологами й соціальними педагогами. Але найміцніший фундамент майбутнього зцілення було успішно закладено саме тут, на цьому засніженому подвір’ї. Злочинця жорстко запакували в автозак, хоча для травмованих дівчаток він поки що залишався складною й суперечливою постаттю.
Олена чудово усвідомлювала, що реабілітація після такого тяжкого стокгольмського синдрому забере колосальний час. Потрібна буде професійна допомога найкращих профільних лікарів, щоб назавжди вичистити з їхніх голів навіяне божевільне марення. Але найголовнішим залишалося те, що фізично діти більше не зазнавали жодної небезпеки.
За кілька годин, затишно сидячи у своїй домашній вітальні, майор неспішно пила гарячий чай. Поруч на пухнастому килимі солодко сопів Грім, заслужено відновлюючи сили після виснажливого, сповненого небезпек дня. Його вкрита старими бойовими шрамами морда виглядала тепер цілком мирною й умиротвореною.
Проте крізь міцний сон собака інколи тривожно здригався, ніби знову переживаючи події в підземеллі. Тяжка пам’ять про затхлі катакомби й збожеволілого маніяка назавжди залишиться в його звірячій підкірці. Господиня з ніжністю нахилилася й дбайливо погладила сплячого кошлатого друга по масивній голові…
