Вона ще не знала, наскільки далеко зайде вся ця гра. Але головне рішення вже було остаточно ухвалене. Ніч видалася для дівчини вкрай неспокійною.
Жанна довго крутилася, то накриваючись із головою, то скидаючи ковдру, ніби намагаючись струсити з себе почуті слова. За вікном голосно шумів вітер і тряс шибки, але цей шум був навіть приємнішим, ніж гул думок у голові. Вона непогано знала турецьку мову ще з самого дитинства.
Її рідна бабуся була туркенею, яка свого часу переїхала до СРСР. Але цей факт знали тільки близькі члени родини Жанни. Касим про це не знав, бо вона не говорила йому про свої навички навмисно.
Вона просто боялася чи хотіла переконатися, що майбутня родина чесна з нею? Дівчина довго не могла зрозуміти власної мотивації, але сьогоднішня зустріч швидко розставила все по місцях. Її тривале мовчання виявилося єдиним способом, який дозволив побачити справжнє ставлення.
І вона його побачила навіть виразніше, ніж їй того хотілося б. Ранок почався з несподіваного дзвінка Касима. «Жанночко, доброго ранку, як ти?» — пролунав його бадьорий голос у слухавці.
«Мама хоче запросити тебе на вечерю до нас додому, щоб ви, ну, краще познайомилися». Жанна відчула, як усередині в неї все болісно стиснулося. Отже, їм здалося замало того приниження, яке вони влаштували вчора.
Але вголос вона відповіла м’яко: «Звісно, я обов’язково прийду». «Справді? — з полегшенням видихнув він. — Повір, мама просто дуже втомилася вчора, тому не ображайся на неї за неласкавий прийом».
«Вона дуже добра, ось побачиш», — додав наречений. Жанна глибоко замислилася над його наївними словами. Невже він справді не чув, як рідна мати обговорювала Жанну просто при ній?
Невже він пропустив повз вуха всі ті злі слова, сказані матір’ю про майбутню невістку? Можливо, йому просто дуже зручна ця солодка ілюзія? Але тільки не їй, адже їй потрібна була виключно гірка правда.
Увечері Жанна стояла біля масивних дверей будинку Касима. Це був багатий і великий дім із тих, де абсолютно кожен кут кричить про високий статус власників. Вона натиснула на кнопку дзвінка домофона й знала, що камери вже надіслали сигнал на телефон Касиму.
Двері відчинив він сам, маючи при цьому радісний вигляд, навіть занадто. «Ти маєш приголомшливий вигляд», — сказав Касим і поцілував її в щоку. «Мама буде дуже рада твоєму візиту», — додав наречений.
Вона розсудливо промовчала, вирішивши: нехай він поки живе у своїй наївній упевненості. У просторій вітальні, багато оздобленій дорогими килимами й старовинними світильниками, сиділа Невін-ханим. Поруч була тітка Касима, Феліс, жінка з дуже чіпким і недобрим примруженням.
«Добрий вечір, шановні пані!» — чемно промовила Жанна, злегка вклонившись жінкам, що сиділи. Невін у відповідь лише скупо кивнула головою. А Феліс подивилася на неї оцінювальним поглядом, як продавець, який уважно вивчає запропонований товар.
«Проходь, пригощайся», — сухо сказала Невін після невеликої незручної паузи. Вони сіли за стіл, і Касим ніжно взяв наречену за руку. Жанна помітила, як його мати при цьому відразу напружилася.
Обличчя свекрухи злегка торкнув виразний вираз невдоволення, коли вона побачила цей жест. Вечеря почалася цілком спокійно й зовні пристойно. За столом вели світську розмову про погоду, про бізнес і про плани Касима.
Невін-ханим була підкреслено ввічливою, але не більше. Але варто було їм на хвилину перейти на турецьку, як уся показна ввічливість миттєво зникала. Тітка Феліс зовсім не соромилася обговорювати з Невін вибір її сина…
