Тепер цій тихій і непомітній літній жінці було вже повних 78 років. На величезне щастя для слідства, її стареча пам’ять залишалася кришталево ясною й неймовірно чіпкою до деталей. Вона просто прекрасно й у всіх найдрібніших подробицях пам’ятала ті лихі й голодні дев’яності роки своєї роботи.
Крилова на допиті докладно розповіла, що ці загадкові накладні на величезні суми вперше з’явилися в них у бухгалтерії наприкінці 1991 року. Директор Громов завжди особисто, минаючи секретаря, приносив ці дивні папери їй просто до кабінету на обов’язковий підпис. Він дуже переконливо й гладко пояснював їй, що їхня передова школа просто бере участь у новій спеціальній державній програмі постачання.
Нібито це була цільова гуманітарна допомога обраним дитячим установам якісними й дефіцитними імпортними товарами. Стара бухгалтерка звикла сліпо довіряти будь-якому високому начальству й ніколи не вникала в такі сумнівні комерційні деталі. До того ж директор мав повне й беззаперечне законне право самостійно й одноосібно розпоряджатися всім шкільним бюджетом на власний розсуд.
Усі надані їй директором накладні візуально виглядали абсолютно правильно й грамотно оформленими за всіма законами. Тому Крилова без жодних задніх думок і зайвих запитань просто звично завіряла їх офіційною гербовою печаткою школи. Але одного разу пізно ввечері вона цілком випадково спустилася в темний шкільний підвал, щоб знайти в архіві якісь старі документи.
Там здивована жінка побачила в найдальшому темному кутку приміщення величезний штабель акуратно складених коробок під брезентом. Це були дуже щільні, дорогі картонні ящики з яскравими, красивими іноземними написами на боках. Проста жінка Крилова зовсім не читала англійською, але легко й безпомилково впізнала характерне зображення елітних пляшок на щільному картоні.
Вона з чистої жіночої цікавості запитала в завгоспа Савельєва, який випадково проходив повз, що це за дивний вантаж лежить у їхньому підвалі. Похмурий завгосп відповів їй украй різко, грубо й з явною, неприхованою загрозою в голосі. Він крізь зуби відрізав, що це просто місце для тимчасового й безпечного зберігання особистих речей для потреб самого директора.
Великий чоловік тоді дуже суворо й лячно звелів їй більше ніколи не пхати свого довгого носа в чужі й небезпечні справи. Після такої відверто бандитської відповіді перелякана Крилова більше ніколи й ні про що не запитувала керівництво. Тепер загальна, моторошна картина цього давнього злочину почала остаточно й безповоротно прояснюватися для досвідченого слідства.
Виявилося, що респектабельний Громов цинічно й розважливо використовував звичайну державну школу як зручний, безкоштовний і непомітний перевалочний склад для тіньових вантажів. Там у повній безпеці ховали прибуткову закордонну продукцію та інші сумнівні товари місцевих кримінальних комерсантів. В умовах тотального загального хаосу й беззаконня дев’яностих років такий тіньовий, безподатковий бізнес приносив своїм організаторам просто величезні, шалені невраховані гроші.
А шкільний завгосп Савельєв дуже активно й з величезною охотою допомагав своєму жадібному начальникові з цією кримінальною логістикою. Він завжди особисто, під покровом ночі розвантажував прибулі фури з товаром і надійно, зі зброєю в руках охороняв цей імпровізований підвальний склад. За цю брудну роботу вірний помічник регулярно й стабільно отримував свою солідну, обумовлену частку від цього величезного незаконного прибутку.
Цих шалених кримінальних грошей виявилося цілком достатньо, щоб скромний завгосп лише за рік зміг купити собі розкішну багатокімнатну квартиру в елітному районі обласного центру. Склавши всі ці факти воєдино, слідчий Кузнєцов нарешті чітко зрозумів найголовніший і найстрашніший мотив цього жахливого масового злочину. Звичайний шкільний клас 11-Б цілком випадково став украй небажаним свідком цього таємного нічного розвантаження дорогого товару ввечері 23 травня.
Ці ні в чому не винні, веселі діти на власні очі побачили те, що назавжди мало залишитися глибокою й небезпечною таємницею дорослих злочинців. Досвідчений сищик Кузнєцов, спираючись на всі зібрані докази й свідчення, крок за кроком із моторошною точністю відновив усю хронологію подій тієї страшної ночі. 23 травня 1992 року стомлені учні класу 11-Б дружно й весело прибирали велику актову залу після своєї довгої генеральної репетиції.
Їхня добровільна громадська робота сильно й незаплановано затяглася до самого пізнього вечора. Однак окрилені передчуттям свята діти зовсім не поспішали розходитися по своїх темних квартирах. До їхнього довгоочікуваного, найголовнішого в житті випускного балу залишалися буквально лічені дні, і всі вони були сповнені світлих надій.
На велике нещастя, саме в цей час директор Громов і завгосп Савельєв поспіхом розвантажували чергову велику партію свого нелегального товару біля чорного входу. Цю дорогу імпортну продукцію вони звично й спритно ховали в найдальшому кутку темного шкільного підвалу. Зазвичай цю ризиковану й незаконну операцію злочинці завжди проводили лише глибокої ночі або в тихі вихідні дні, коли в будівлі точно нікого не було.
За їхніми точними розрахунками, величезна школа в цю пізню годину вівторка мала бути абсолютно порожньою й безлюдною. Але того фатального весняного вечора працьовиті діти несподівано для всіх затрималися в будівлі, порушивши всі плани контрабандистів. Близько дев’ятої години вечора кілька найміцніших хлопців із класу вирішили зробити добру справу й винести надвір усе сміття, що накопичилося після прибирання.
Зручний, але малопомітний чорний вихід з актової зали вів якраз просто до сходів у той самий злощасний підвал. Упевнений у собі староста класу Ігор Рибаков, як справжній лідер, безстрашно йшов темним коридором першим, освітлюючи шлях. У тьмяно освітленому, запиленому коридорі підвалу він раптом ніс до носа зіткнувся зі своїм директором і завгоспом.
Дорослі, важко дихаючи, чоловіки квапливо й злодійкувато переносили якісь важкі коробки в найдальший кут підвального приміщення. На всіх цих щільних картонних ящиках при світлі тьмяної лампочки чітко виднілися великі, яскраві іноземні написи й логотипи. Специфічний, різкий запах вмісту цих коробок виразно відчувався в спертій атмосфері підвалу навіть крізь щільний пакувальний картон.
Здивований такою дивною картиною Рибаков різко зупинився як укопаний, перегородивши їм дорогу. Переляканий Громов теж нарешті помітив несподіваних учнів і в паніці завмер на місці з важкою коробкою в руках. Зрозумівши, що їх щойно спіймали на гарячому, агресивний Савельєв не стримався й дуже брудно, голосно вилаявся матом при дітях…
