— розгублено пробелькотіла вона. «Просто тому, що я завжди волію сам платити за своїми боргами», — спокійно відповів Данило. «І ще тому, що найближчим часом ти будеш дуже зайнята роботою на мене».
«Зайнята чим саме?» — насторожено уточнила дівчина. Замість словесної відповіді Данило просто торкнувся сенсорної поверхні свого скляного столу. Тієї ж миті просто з центру стільниці в повітря спроєктувався об’ємний голографічний екран — це було неймовірно дороге, високотехнологічне обладнання закритого військового класу. На світній проєкції детально відображався докладний архітектурний план того самого поверху ресторану.
«Мій заступник Микита і вся моя хвалена служба безпеки в один голос стверджують, що вчорашній постріл був зроблений снайпером із плаского даху банківської будівлі, розташованої просто через дорогу від ресторану». «Це цілком стандартна й очікувана снайперська позиція для подібних міських умов», — задумливо промовив Данило, плавно збільшуючи масштаб голографічної карти пальцями. «Але ж ти… ти стверджуєш, що на власні очі бачила світну цятку просто на моїх грудях». «Так, я чітко бачила саме яскраву червону цятку», — підтвердила Альона. «Тобто, лазерний цілевказівник», — педантично поправив її термінологію Данило.
«Запам’ятай одну річ: справжні професійні кілери ніколи в житті не використовують дешеві лазерні приціли у своїй роботі, Альоно. Це миттєво видає їхню приховану позицію спостерігачам, тому подібні фокуси — це повна аматорщина й відверта голлівудська нісенітниця для глядачів. Якщо тільки…» Він раптом замовк на півслові, продовжуючи дуже уважно й вивчально спостерігати за реакцією дівчини. «Якщо тільки вони самі не хотіли, щоб ви його обов’язково побачили», — приголомшено прошепотіла Альона, коли раптове, моторошне усвідомлення істини всією вагою обрушилося на неї.
В очах похмурого Данила тут же блиснуло явне схвалення її здогадливості. «Саме так. Якби ці люди справді хотіли моєї гарантованої смерті в той момент, вони б просто використали якісний оптичний приціл із точною поправкою на швидкість вітру, і тоді мої мізки вже розлетілися б по стіні ресторану ще до того, як я взагалі почув би звук пострілу. Але вони навіщось використали помітний лазер». «Вони свідомо хотіли, щоб ви різко смикнулися з місця. Вони спеціально хотіли, щоб ви впали в паніку й почали хаотично рухатися», — збуджено заговорила Альона, і її думки стрімко понеслися вперед, вибудовуючи логічний ланцюг.
«Згадайте, коли я з силою повалила вас на диван, ми разом упали саме назад. А от якби ми в паніці рвонули вперед до виходу чи ліворуч, на відкритий простір зали, ви б неминуче опинилися на прямій лінії вогню якогось другого, прихованого стрільця», — впевнено завершила свою думку Альона. Данило у відповідь лише дуже похмуро кивнув головою, підтверджуючи її теорію. «Мій помічник Микита з піною біля рота доводить, що вчорашній стрілець працював там один. Однак моя інтуїція підказує мені, що він глибоко помиляється у своїх висновках, а мушу зауважити, що саме моя інтуїція успішно зберігала мені життя протягом останніх десяти років у цьому бізнесі».
Чоловік трохи подався всім тілом уперед, і його тепла рука несподівано торкнулася її пальців, що лежали на столі. Від цього миттєвого, але владного контакту по її руці одразу пробіг відчутний розряд статичної електрики. Шкіра кримінального боса була несподівано теплою й трохи шорсткою на дотик. «У тебе справді є той самий унікальний талант помічати критично важливі дрібниці. Те, що всі інші люди навколо просто сліпо ігнорують у метушні, і просто зараз мені відчайдушно потрібні саме ці твої очі».
«Але ж у вас у підпорядкуванні є ціла армія озброєних до зубів людей», — резонно заперечила Альона, поспішно відсмикнувши свою руку від його пальців. «У мене є лише армія тупих виконавців-солдатів. Зрозумій, солдатів привчено бачити лише конкретні мішені, вони абсолютно не здатні бачити приховані закономірності того, що відбувається. А просто зараз я перебуваю в такій ситуації, коли навіть не знаю напевно, кому саме зі своїх вірних солдатів я взагалі можу довірити своє життя». Голос Данила раптом упав до ледь чутного, змовницького шепоту.
«Візьмімо те саме броньоване скло в ресторані, воно вчора розлетілося на шматки надто вже легко й просто від одного влучання. За документами це був надміцний куленепробивний ламінат. Від удару кулі воно мало лише густо вкритися павутиною дрібних тріщин, а не вибухнути всередину зали дрібними уламками. Це означає лише одне — хтось впливовий підмінив його заздалегідь, готуючись до замаху». Почувши цей логічний висновок, Альона фізично відчула, як по її спині пробіг огидний, крижаний холодок.
Отже, зрадник був кимось зі своїх, із найближчого оточення. «Сьогодні пізно ввечері я обов’язково їду на важливу зустріч», — сухо констатував Данило, плавно підводячись із-за столу. «Глави п’яти найбільших сімей збираються разом на нейтральній території, щоб детально обговорити цей зухвалий замах на моє життя. І мені вкрай необхідно, щоб ти була там разом зі мною». «Ви збожеволіли, я ж проста офіціантка з ресторану, я фізично не можу піти на таємну зустріч мафіозних босів!» — у паніці замахала руками дівчина.
«Від цієї хвилини ти більше не обслуговчий персонал. Сьогодні ввечері перед усіма ними ти гратимеш роль моєї офіційної нареченої». Від шоку Альона буквально захлинулася повітрям і закашлялася. «Пробачте, що ви сказали?» «Повір мені, це просто ідеальне й таке, що не викликає підозр, прикриття для мого плану.
Твій статус пояснить їм усім, чому я раптом став таким розсіяним, чому я постійно тримаю тебе так близько біля себе і чому взагалі якась стороння цивільна перебуває в закритій переговорній кімнаті. Ти гратимеш роль мого нового, пристрасного захоплення, моєї раптової слабкості». Данило повільно обійшов круглий стіл і безшумно став просто за спинкою її стільця. Він низько нахилився до неї, так що його теплі губи опинилися біля самого її вуха. «Якщо ці старі вовки вирішать, що ти — лише моя дурна, але гарна іграшка для відволікання уваги, вони гарантовано не стануть ховати свої краплені карти від тебе.
А ти тим часом дуже уважно спостерігатимеш за кожним із них. Ти потім у деталях розкажеш мені, хто з них помітно нервував. Ти обов’язково скажеш мені, хто з них нишком переглядався з моїм Микитою». «А що буде, якщо я просто зараз навідріз відмовлюся брати участь у цьому божевіллі?» — з викликом запитала дівчина. «Тоді я просто фізично не зможу й далі гарантувати безпеку твоєї хворої матері в пансіонаті», — абсолютно спокійним і крижаним тоном відповів Данило.
«І повір, це зовсім не була моя дешева погроза на твою адресу, це була лише суха констатація факту. Мої безжальні вороги дуже швидко знайдуть тебе, щоб через твої страждання дістатися до мене. Зрозумій, єдине по-справжньому безпечне місце для тебе зараз — це бути поруч зі мною». Альона приречено заплющила очі, розуміючи всю безвихідь свого становища. Вона опинилася в щільній пастці, яка, попри розкіш, усе одно лишалася надійною в’язницею.
«Гаразд, я зроблю це», — важко видихнула вона, здаючись. «Але май на увазі, Морозе, якщо я раптом загину на цій вашій зустрічі, я клянуся, що вічно являтимуся тобі злим привидом». У відповідь на цю погрозу Данило лише тихо всміхнувся. Це був низький, темний і оксамитовий звук, який приємною вібрацією відгукнувся в неї в грудях на знак згоди. Місцем проведення цієї таємної сходки було обрано елітну підземну художню галерею на Подолі, яка мала вельми символічну назву «Порожнеча».
Це вважалася суворо нейтральна територія, документально належна якимось іноземним інвесторам, і формально вона була абсолютно недоторканною зоною для розбірок. Цього вечора Альона вже більше не була вдягнена у свою зім’яту, закривавлену уніформу. Тепер на ній була приголомшлива сукня зі струмливого смарагдово-зеленого шовку, яка бездоганно облягала кожен спокусливий вигин її молодого тіла, з зухвалим і високим розрізом аж до стегна. У її вухах сяяли важкі діамантові сережки, які за своєю ринковою вартістю напевно важили більше, ніж її старенька вживана машина. Її русяве волосся було елегантно підняте догори в складну зачіску, вигідно оголюючи витончену, беззахисну лінію шиї.
Але попри весь цей зовнішній лиск, усередині вона й далі почувалася жалюгідною самозванкою і живою принадою на гачку….
