Кожна шкільна оплата за харчування, кожен платний лікарський прийом і навіть дрібний рахунок за світло були там враховані. Усі ці витрати були скрупульозно задокументовані бабусею, яка зберегла кожну квитанцію в ідеальному порядку. Лариса перегорнула кілька сторінок і рішуче вказала пальцем на найостанніший рядок довгої підсумкової таблиці.
Там, чорним по білому, значилася вельми вражаюча семизначна сума: рівно 2 мільйони 633 тисячі 400 рублів. Її голос пролунав у тиші вітальні абсолютно рівно, без найменшого тремтіння сумніву чи жалю. «Ось скільки наша старенька бабуся витратила на нас за довгі роки твоєї цілком усвідомленої відсутності».
Роман сидів із відкритим ротом, шоковано й розгублено дивлячись на ці величезні цифри в таблиці. Він був зовсім не в змозі якось логічно виправдатися чи оскаржити ці скрупульозні підрахунки літньої жінки. Лариса безжально, ніби забиваючи цвяхи, додала, що їхнє дороге навчання на двох складних факультетах теж було повністю оплачене Катериною.
Дзвінка тиша в просторій, залитій світлом кімнаті миттєво стала буквально оглушливою для дорослого, зламаного чоловіка. До нього нарешті дійшов увесь жах і безглуздість його сьогоднішнього становища. Він із жахом усвідомив, що прийшов нахабно просити гроші туди, де сам, по суті, залишився винен колосальну, невиплачену суму.
Даниїл, який доти мовчав, подивився на зіщуленого батька крижаним, безжальним поглядом дорослого чоловіка. Він подався вперед і різко, без найменшої поваги запитав про справжню, кінцеву мету цього ганебного візиту. «Моя особиста відповідь на твоє нахабне прохання про спадщину — категоричне й остаточне “ні”», — твердо й голосно додав юнак.
Почувши цю безапеляційну відмову від власного сина, Роман відчайдушно запанікував. Він спробував швидко змінити тактику, змінивши свій тон на м’якший, благаючий і сповнений глибокого жалю. Він плаксиво визнав свої давні помилки, але спробував тиснути на жалість, нагадавши, що все ще залишається їхнім біологічним, рідним батьком.
Лариса не відвела погляду, вона довго й неймовірно напружено дивилася просто в його бігаючі, боягузливі очі. Дивно, але в цей момент вона не відчувала до нього очікуваної, пекучої злості чи ненависті. У її душі була лише холодна, дзвінка порожнеча й легка зневага до цієї жалюгідної людини…
