Тепер же тут міцно оселилася дзвінка порожнеча, наскрізь просякнута важким горем, але це було вже не просто горе. Усередині Галини, у самій глибині її випаленої дотла душі, росло й стрімко міцніло зовсім інше почуття. Воно було неймовірно крижаним і твердим, мов першокласна загартована сталь.
Це була справжня, всепоглинальна й руйнівна ненависть. Чиста, дистильована лють, зовсім не затьмарена ані найменшим страхом чи недоречним сумнівом. Жінка абсолютно точно знала, хто саме це зробив із її дитиною.
Та й усе селище теж чудово знало справжні імена цих жорстоких убивць. Сама думка про те, що ці нелюди й далі ходять по землі, дихають тим самим повітрям, весело сміються й п’ють міцний алкоголь, тоді як її донька гниє в сирій могилі, була нестерпною. Ця думка стала гострим ножем, який повільно й садистично повертали просто в її зраненому серці.
І якось темної й безмовної ночі вона ухвалила своє остаточне рішення. Якщо закон виявився мертвим, отже, суворе правосуддя доведеться вершити самій. Ця радикальна думка миттєво принесла їй дивне, крижане душу умиротворення й спокій.
Уперше за багато довгих і безсонних днів жінка змогла міцно й безтурботно заснути. А рано-вранці вона прокинулася вже зовсім іншою, переродженою людиною. Галина почала діяти гранично методично, з крижаним холоднокров’ям, якого сама від себе ніколи не очікувала.
Вона чітко й тверезо розуміла, що права на найменшу помилку в неї просто немає. Насамперед убита горем мати знову пішла в ту саму лісову гущавину. Вона довго повзала навколішки тим місцем, де знайшли Світу, сантиметр за сантиметром розгрібаючи пріле осіннє листя й сиру землю.
Місцева поліція провела огляд місця злочину суто формально, і Галина це чудово розуміла. І невдовзі її ретельні пошуки увінчалися заслуженим успіхом. Під коренем старого дуба, куди його, вочевидь, недбало відкинули ногою, лежав зім’ятий недопалок.
Це був недопалок дорогих за місцевими мірками сигарет, а такі якісні тютюнові вироби в їхньому бідному селищі постійно курив лише один чоловік — Ворон. Він завжди відкрито вихвалявся тим, що курить не дешеві цигарки, а виключно імпортні сигарети, які йому спеціально привозили з великого міста на замовлення. А зовсім поруч, міцно зачепившись за гілку колючого куща, висіла відірвана маленька ґудзичка у формі сонечка.
Вона була відірвана з улюбленої блузки Світи. Із тієї самої нової й ошатної блузки, яку дівчина вдягла на свою останню фатальну дискотеку. Галина з неймовірною силою стиснула ці крихітні, але безмежно важливі докази у своєму кулаці.
Тепер у неї на руках був власний, абсолютно неспростовний доказ їхньої прямої вини. Потім новоспечена месниця почала приховано й уважно стежити за злочинцями. Вона буквально перетворилася на невидиму тінь, надягнувши старе непримітне темне пальто й пов’язавши на голову щільну хустку так, щоб вона приховувала половину її обличчя.
Жінка годинами нерухомо сиділа на лавці в дальньому кутку скверу, звідки чудово проглядався єдиний брудний бар у селищі з іронічною назвою «Зустріч». Саме в цьому шинку щовечора збиралася нерозлучна бандитська трійця. Галина досконало вивчала їхні щоденні звички й вечірній розпорядок.
Вона методично фіксувала, о котрій вони приходять, скільки алкоголю зазвичай випивають, з ким спілкуються і куди прямують потім. Невдовзі вона з’ясувала, що після закриття бару бандити часто пленталися до просторого занедбаного ангара на території колишнього місцевого заводу, де продовжували пити дешеве пойло до самого ранку. Ніхто з місцевих жителів ніколи не смів їм у цьому заважати чи робити зауваження.
Цей похмурий і сирий ангар на околиці став їхнім надійним і постійним лігвом. Одного похмурого дня жінка зважилася на ще один дуже важливий крок у своєму плані. Вона непомітно підстерегла біля обшарпаного під’їзду Катю — найкращу подругу загиблої Світи.
Дівчина, раптово побачивши перед собою Галину, сильно зблідла й спробувала швидко прослизнути повз, але та рішуче перегородила їй шлях. Убита горем мати не кричала й ні про що не благала до смерті налякану підлітку. Вона просто міцно взяла її за руку й подивилася просто у вічі своїм новим, моторошно мертвим поглядом…
