Галина відповідала односкладово, зовсім не відриваючи свого важкого погляду від його грубих рук. Поліцейський же, навпаки, дуже старався не дивитися їй просто у вічі. «Розумієте, Галино Петрівно, — почав він нарешті, важко зітхаючи, — селище у вас дуже специфічне.
Прямих і вагомих доказів проти Воронова та його кримінальної компанії в офіційного слідства немає. Місцеві жителі вперто мовчать: ніхто нічого не бачив і ніхто нічого не чув. Відбитки на самому місці злочину повністю змазані, реальних свідків просто нуль, а алібі в усіх трьох підозрюваних абсолютно залізне.
Нібито вони всю ніч добряче пиячили в іншому кінці селища, і добрий десяток людей це без проблем підтвердить. Зрозуміло, що всі ці свідки бояться помсти, але для суду офіційні показання є показання». Офіцер зробив багатозначну паузу й повільно дістав сигарету.
«Ми, звісно, будемо далі працювати, але, відверто кажучи, перспективи в цього розслідування вкрай туманні. Справу, найімовірніше, назавжди залишать нерозкритою й просто відправлять припадати пилом в архів», — підсумував він. Мальцев подивився на жінку вперше за всю розмову, і в його байдужому погляді вона прочитала зовсім не щире співчуття, а радше мовчазну пораду.
Цей погляд красномовно кричав їй лише про одне: змирися зі своєю тяжкою втратою. Просто забудь усе це й нікуди не лізь на рожен. Інакше тобі самій буде ще гірше й небезпечніше.
Коли він нарешті пішов, залишивши по собі їдкий запах тютюну й гнітючу безнадію, Галина зрозуміла все остаточно. Їй ніхто ніколи не допоможе в цій страшній біді. Винних у смерті доньки вбивць ніхто не покарає за всією суворістю закону.
Офіційна система, яка мала її захистити, відкрито розписалася у власному безсиллі, а по суті — у банальній і підлій боягузливості. Наступні дні злилися для жінки в один суцільний сірий і неймовірно тягучий кошмар. Галина майже не виходила зі своєї скромної й тихої квартири.
Вона годинами сиділа в кімнаті Світи, перебираючи її речі: шкільні зошити з акуратним почерком, дешеву біжутерію й численні фотографії в шкатулці, на яких її дівчинка щасливо сміялася. Мертва тиша в домі буквально зводила збожеволілу від горя матір з розуму. Раніше квартира була наповнена яскравим життям, дзвінким голосом Світи, приємною музикою з її програвача й їхніми теплими вечірніми розмовами за чаєм…
