Гучний, вимогливий стукіт раптом струсонув кволі вхідні двері орендованої квартири, змусивши кішку, що дрімала на підвіконні, перелякано зіскочити на підлогу. — Ану, не стій стовпом, Женю, бери сумку й тягни просто в коридор! — пролунав із сходового майданчика до болю знайомий, такий, що не терпить заперечень, гучний голос свекрухи. — Та не на килим же, йолопе царя небесного, там липкий сік тече, на голий лінолеум став негайно!
Двері до тісної квартири розчахнулися так різко й з такою неймовірною силою, ніби їх з розмаху вибили важким середньовічним тараном. Першим у вузький передпокій, ледь не знісши на своєму шляху вішалку для верхнього одягу, стрімко влетів величезний, неймовірно роздутий картатий баул. За ним, важко, уривчасто дихаючи й зігнувшись у три погибелі під тягарем непідйомної ноші, незграбно ввалився розчервонілий від фізичного напруження Євген.
А замика́ла цю раптову ранкову ходу сама Тамара Іллівна, жінка винятково огрядна, неймовірно гучноголоса й звикла тотально домінувати над оточенням. Вона з феноменальною легкістю займала собою абсолютно весь вільний простір у будь-якому приміщенні, включно навіть із верхнім повітряним простором під самою стелею. Діана в цей невдалий момент перебувала на світлій кухні й саме меланхолійно допивала свою рятівну, міцну ранкову каву.
Вона відчайдушно й цілком марно намагалася налаштуватися на серйозний робочий лад, насолоджуючись останніми хвилинами крихкого спокою у свій законний вихідний день. Саме на сьогодні в неї була запланована неймовірно складна, стресова дистанційна здача величезного квартального звіту суворому керівництву. Найменше у світі їй зараз хотілося бачити свою галасливу, нав’язливу свекруху о восьмій ранку прохолодної суботи.
Але сувора, невблаганна реальність, як це зазвичай і бувало в їхньому непростому шлюбі, зовсім не звірялася з її особистими, ретельно вибудуваними планами. Важко, зі свистом видихнувши повітря крізь зуби, Діана приречено відставила недопиту чашку з вистиглою бразильською кавою на край ідеально чистої стільниці. — Мамо! — Діана неквапно й граційно вийшла у тісний коридор, на ходу нервово поправляючи поясок свого улюбленого шовкового домашнього халата.
На її доглянутому обличчі миттєво застигла ввічлива, але до краю натягнута, штучна усмішка, що ретельно приховувала наростаюче, пекуче внутрішнє роздратування від цього візиту. — А ви, даруйте, якими такими дивовижними долями так рано завітали до наших скромних країв? — спитала вона, намагаючись звучати якомога миролюбніше. — Ми з Женею начебто зовсім не домовлялися про жоден ваш приїзд до нас на ці довгоочікувані вихідні?
Тамара Іллівна мовчки зміряла приголомшену невістку неймовірно довгим, оцінювальним і відверто зневажливим поглядом з голови до кінчиків пальців на ногах. — А чого це мені з власним, законним рідним сином заздалегідь про свої материнські візити телефоном домовлятися? — обурено відпарирувала вражена свекруха. — Не до чужих людей з вулиці, слава богу, приїхала в таку несусвітню рань на перекладних електричках!
З цими гучними, образливими словами Тамара Іллівна зовсім безцеремонно скинула свої масивні, запилені вуличні туфлі просто посеред вузького проходу. Цей недбалий жест негайно явив усьому світові її старі, добряче стоптані капронові слідки брудно-тілесного кольору, вдягнені поверх щільних колготок. Після цього незвана гостя важким, упевненим, по-справжньому господарським кроком попрямувала просто на їхню маленьку, затишну кухню.
— Фу, ну й нестерпна, сперта духота стоїть у вас у цій тісній міській квартирі! — гидливо скривила свого великого носа Тамара Іллівна. — Ви тут узагалі свої дорогі вікна відчиняти для нормального, здорового провітрювання хоча б іноді не пробували? — Чим ви тут день у день дихаєте, суцільним токсичним пластиком своїм, зовсім свіжого повітря в домі немає!
Тим часом нещасний Євген, усе ще багряний від неймовірного фізичного навантаження, з глухим, важким стуком кинув злощасний баул у найдальшому кутку коридору. Із неосяжних, темних надр цієї жахливої, перепачканої картатої сумки почав стрімко поширюватися виразний, нудотно-кислий запах сильного гнильного бродіння. Цей нудотний аромат миттєво заповнив собою всі щілини, вщент перебиваючи тонкий, вишуканий запах ранкової кави засмученої Діани.
— Що це за дивний, смердючий вантаж ви нам привезли?
