Що відбувається, коли успішний бізнесмен вирішує перевірити людяність своїх співробітників, переодягнувшись у жебрака?
Історія про те, як одна молода офіціантка ризикнула кар’єрою заради простого людського співчуття, не знаючи, що нагодований нею бідняк насправді — власник ресторану, який шукає гідного наступника серед своїх підлеглих.
Дощового вечора четверга в елітний ресторан «Троянда» в центрі Києва зайшов чоловік, який одразу привернув увагу всіх присутніх. Він був одягнений у зношену куртку з дірками на ліктях, старі джинси та пошарпані кросівки. Волосся розпатлане, обличчя неголене, погляд утомлений і голодний.
Відвідувачі ресторану — люди в дорогих костюмах і сукнях — з огидою відверталися від незнайомця. Хтось навіть прикривав ніс рукою, ніби від нього йшов неприємний запах. — Що тут робить цей волоцюга? — прошепотіла літня дама в норковій шубі своєму супутнику. — Напевно, заблукав. Охорона має його вивести, — відповів чоловік у дорогому костюмі.
Неохайний відвідувач невпевнено пройшов у зал і зупинився біля вільного столика біля вікна. Він сів, оглядаючись на всі боки з надією в очах. До нього негайно підійшла офіціантка Софія Гриценко, 28-річна брюнетка із зарозумілим виразом обличчя. — Вибачте, — сказала вона презирливим тоном, — але цей заклад не для… людей вашого рівня. — Я хотів би поїсти, — тихо відповів чоловік.
— Дуже голодний. — Тут немає безкоштовної їжі, а судячи з вашого вигляду, грошей у вас немає. — У мене є трохи грошей, — він поліз у кишеню і дістав кілька зім’ятих банкнот. — Вистачить на щось просте. Софія з огидою подивилася на брудні гроші.
— Йдіть геть, поки я не викликала охорону, ви псуєте апетит нашим гостям. — Будь ласка, я не їв уже два дні. — Не моя проблема. Йдіть у якусь благодійну їдальню. У цей момент до столика підійшла інша офіціантка, Анна Марченко, 23 роки, з добрими карими очима та м’якими рисами обличчя.
— Софіє, що відбувається? — запитала вона. — Нічого особливого. Просто проганяю жебрака. Анна уважно подивилася на незнайомця. В його очах вона побачила не загрозу чи нахабство, а біль і розпач голодної людини.
— Добрий вечір, — звернулася вона до нього. — Що б ви хотіли замовити? — Анно! — обурилася Софія. — Що ти робиш? — Працюю….
Коментування закрито.