Потім лев неквапливо попрямував у савану, назустріч новому життю. Через рік, під час патрулювання, Кофі помітив левиний прайд у тіні акації. Піднявши бінокль, він миттєво впізнав знайому гриву і шрам.
Це був Імара, але тепер не один. Поруч лежали дві левиці, навколо гралися двоє підрослих левенят віком близько восьми місяців. Відчувши присутність людей, лев підняв голову і наблизився до джипа, зупинившись за п’ятнадцять метрів.
У його поведінці не було агресії, тільки спокій. Одне з левенят підбігло до батька, грайливо покусуючи його хвіст. Імара кинув останній погляд у бік старого друга і повернувся до сім’ї.
Ця історія порятунку стала для Кофі доказом важливої істини. Навіть у світі, сповненому складнощів, одна небайдужа людина може змінити хід подій, проявивши співчуття і рішучість.
А десь у безкраїх просторах савани Імара тепер упевнено охороняв свою територію і виховував потомство.
Одне з левенят успадкувало від батька особливу сміливість і погляд справжнього ватажка. Нове покоління росло вільним, і саме в цьому полягала найбільша перемога.
Коментування закрито.