Усе вийшло похапцем і незграбно: на мить вони так і завмерли, обличчя впритул, одне дихання на двох і цілковите нерозуміння, як тепер відсторонитися, щоб не виглядати ще безглуздіше. Анна відсахнулася першою, широко розплющивши очі. «Пробачте», — видихнула вона, відчуваючи, як обличчя заливає жар.
Він, теж розгублений, але вже починаючи усміхатися, провів рукою по волоссю. «Здається, це було краще за мій букет квітів», — промовив він із сумішшю збентеження й подиву. Секунда паузи — і площа вибухнула сміхом, який був не злим, а визвольним, таким, що знімав залишки недовіри.
Хтось заплескав, потім іще хтось, і невдовзі оплески стали гучними й упевненими. Ведучий плескав найголосніше, радісно оголошуючи: «Що ж, це було чудово!» «А тепер давайте ви просто тут і зараз вирішите, хто став переможцем: хто вважає, що перемогла дівчина?» — запитав він.
Максим ступив до ведучого й попросив у нього мікрофон. «Я отримав найкращий приз — поцілунок прекрасної дами. Тож нехай переможе ця мила дівчина, я віддаю перемогу їй».
Анна стояла поруч зі своїм галантним суперником, усе ще відчуваючи легке запаморочення від безглуздості того, що сталося. Наступного дня, коли вона, сидячи біля вікна з чашкою чаю, намагалася по крихтах зібрати в пам’яті вчорашній вечір, телефон на краю столу коротко й різко дзенькнув. Ліда надіслала посилання на обговорення на місцевому форумі.
«Ти тільки подивися, що пишуть!» — свідчив короткий припис, забезпечений десятком знаків оклику. Анна натиснула на посилання й завмерла, дивлячись на відео, що заграло. На екрані телефона вона виглядала майже незнайомкою: надто яскравою, надто відкритою, надто беззахисною.
Кожен її рух, випадковий жест, мимовільний сміх — усе було виставлено на загальний огляд. Коротка мить поцілунку змінилася загальним вибухом реготу. Анна згадала, що в реальності це було зовсім не схоже на кіно: зуби неприємно цокнули об зуби, і вона відчула різкий запах парфумів — хвоя і трохи прянощів.
Анна міцно заплющила очі, але картинка все одно стояла перед ними, як нав’язлива рябизна. Їй здавалося, що в її особистий простір увірвалися й натоптали там брудним взуттям. Дівчина знову подивилася на екран, і від коментарів у неї все попливло перед очима.
«Слухайте, а я впізнала її: це ж Анна Сергіївна, вона в мого сина торік малювання вела», — писав один користувач. «Ніби серйозний педагог, інтелігентна жінка, не чекала я від неї такого відвертого шоу на сцені. От саме що педагог — чого вона дітей навчить?» — вторив інший.
«Самойлова з мерії — її найкраща подруга, вони в одну школу ходили, тож ясно ж, що все своїм дістається! Тьху, гидко дивитися на цей цирк!» — обурювалися люди. «Навіщо ви так, Анна Сергіївна — чудовий педагог, вона найчесніша й найскромніша людина з усіх, кого я знаю!» — спробував заступитися хтось.
«Чули? Педагог… Чесна… Хіба може вчителька влаштувати таку вульгарність на сцені?» — не вгамовувалися критики. «Не захищайте її, дівчинко: підростете — зрозумієте, як такі чесні кар’єру роблять. Я сама бачила, як той другий на неї дивився: там явно всі ролі були заздалегідь розписані»…
