Звуки тут поводилися дивно. Вітер шумів високо в кронах, але внизу повітря часто стояло нерухомим, важким. Олексій Морозов відчув це відразу.
Олексію було 43. Високий, кремезний, з широкими плечима і незграбним обличчям, він виглядав старшим за свої роки. Густа темна борода приховувала шрам на підборідді, слід давнього осколкового поранення.
Очі сірі, уважні, рідко затримувалися на людях, частіше на просторі між ними. Він рухався без зайвих жестів, економно, як людина, звикла розраховувати сили. Війна залишила в ньому звичку помічати деталі й не довіряти першому враженню.
Він не вірив у прикмети, але ніколи їх не ігнорував. Служба навчила його простого правила: якщо щось здається зайвим, значить, воно там не випадково. Саме тому він слухав, коли старі лісоруби говорили напівголосно.
Історії виринали в довгих поїздках і біля багаття, обриваючись на півслові. Мисливці, що не повернулися з сезону, покинуті хатинки, в яких залишилися казани та взуття. Техніка, знайдена глибоко в лісі, далеко від будь-яких маршрутів.
Офіційних підтверджень не було. Ніхто не називав дат, ніхто не писав заяв. І все ж люди уникали певних улоговин і галявин.
Дехто залишав монети, вдавлені в кору старих дерев біля кам’янистого виступу на межі сектора. Ніхто не пояснював, навіщо. Це робили мовчки, як роблять знак перед довгою дорогою.
Олексій помічав такі речі, але не питав. Він знав: запитання іноді роблять людину помітною.
Наказ прийшов після сильного шторму. Вітер ламав зрілі стовбури, підмивав ґрунт, залишав дерева, що нависли над дорогами. Потрібно було розчистити доступ, швидко і без зайвих затримок. Репутація лісу відступала перед необхідністю.
Компанія зібрала невелику, але досвідчену бригаду, додавши кількох молодих робітників. Начальник зміни Сергій Платонов, худорлявий чоловік років п’ятдесяти, з вічно напруженою шиєю і прищуром людини, звиклої чекати проблем, коротко окреслив завдання. Він говорив сухо, по-діловому, уникаючи зайвих слів.
Олексій помітив, як Сергій несвідомо знизив голос, вимовляючи координати ділянки. Серед молодих був Ілля, високий хлопець із рудуватим волоссям і занадто чистими рукавичками. Він намагався виглядати впевнено, але часто озирався, ніби звіряючись із реакцією старших…
