— Доброго ранку, Андрійку, — пропищала вона сонно.
Вони поснідали вдвох; каша була густа, смачна. Саша їла повільно, розповідала про школу, про Лєнку з сусіднього будинку, якій купили нові червоні чоботи. Андрій кивав, слухав неуважно, думав про дрова.
До школи він відвів сестру на восьму, сам залишився до третьої. Уроки йшли як у тумані: математика, мова, історія. Він записував, відповідав, коли питали, але думки були вдома. Треба дрова. Треба корову подоїти. Треба паркан біля курника полагодити, там дві дошки відвалилися.
О третій він забрав Сашу з першого класу. Вона вибігла з малюнком: будиночок, дерево, сонце.
— Дивись, Андрійку. Це наш дім, — показала вона радісно.
— Красиво, — Андрій взяв її за руку. — Молодець.
Вони пішли додому сільською дорогою. Сніг рипів під ногами, було морозно, градусів десять мінус. Саша зіщулилася.
— У класі холодно було. Батарея не гріла, — поскаржилася вона.
— Знову? — Андрій нахмурився.
— Ага. Марія Іванівна каже, котельня погано працює. Треба в куртці сидіти тоді.
— Я і сиділа, — Саша показала пальці. — Але руки мерзли. Лист писала, пальці не гнулися.
Андрій стиснув її долоньку у своїй — крижана.
— Сашок, а у тебе з чобіт пальці стирчать, — зауважив він, дивлячись униз.
— Знаю, — дівчинка знизала плечима. — Лєнці нові купили. Червоні, блискучі. А мені коли куплять?
— Скоро, — збрехав Андрій. — Мама премію отримає, купимо.
— Правда? — очі Саші загорілися.
— Правда, — кивнув він, хоча знав, що бреше. Звідки премія? Мати ледь зводить кінці з кінцями.
Вдома Андрій насамперед пішов до дровітні. П’ять полін. Може, на один вечір вистачить? Може. Він стояв, дивлячись на майже порожній ящик, і щось стискалося в грудях. Мати працює по дванадцять годин на день. Саша мерзне в школі. А він, старший чоловік у сім’ї, не може навіть дров заготовити про запас.
— Андрійку, а що ми будемо робити? — запитала Саша, підійшовши ззаду.
— Я сходжу в ліс, — відповів він, випрямляючись. — Зараз. Спочатку господарство.
Андрій накинув батьків ватник, старий, латаний, але теплий, і пішов у сарай. Зірка зустріла його муканням, потерлася мордою об руку. Він подоїв її; струмені били у відро дзвінко, мірно. Молоко ще тепле, пахне сіном. Потім кури: насипав зерна, зібрав яйця. Сім штук. Непогано. Потім гуси, поважні, шиплячі. Вони не любили Андрія, але терпіли. Паркан біля курника почекає до завтра. Зараз дрова.
У хаті Саша сиділа біля печі, грілася.
— Сашок, погодуй курей і гусей ще раз до вечора. Я швидко, за годину повернуся, — сказав Андрій, натягуючи валянки. — З хати не виходь, зрозуміла? І піч не чіпай.
— А можна я з тобою? — запитала дівчинка, піднімаючи голову.
— Не можна, темніє вже. Ти мені вдома потрібна.
Андрій надів шапку-вушанку, взяв сокиру.
— Андрійку, а ти повернешся? — Саша дивилася перелякано.
— Звичайно, повернуся, дурненька, — він погладив її по голові. — Година всього. Посидь тут, помалюй.
Сани він дістав із сараю, батькові, саморобні, із залізними полозами. Сокиру прив’язав збоку. Мотузку перевірив — міцна. Виходячи з двору, Андрій обернувся. Їхня хата, низька, похилена, з трубою, з якої тягнувся тонкий димок. За нею ще два десятки будинків по цій вулиці. Село Нікольське.
Андрій пішов до лісу, тягнучи сани. Сніг рипів. Вітер задував за комір, щипав щоки. Він згадав батька, раптово, яскраво. Батькові було двадцять дев’ять, коли він розбився на мотоциклі. Андрію було шість. Вони разом ходили за дровами, батько вчив його.
— Будь господарем, синку, — говорив батько, показуючи, як правильно тримати сокиру. — Чоловік повинен дім тримати. Сім’ю годувати. Не ний, не здавайся. Зрозумів?
— Зрозумів, тату, — відповідав маленький Андрій, киваючи серйозно.
Через чотири місяці після народження Саші батька не стало. Мотоцикл занесло на повороті, врізався в дерево. Миттєво.
Андрій ішов стежкою, утоптаною в снігу. Думав про матір: як вона схудла, як сиве волосся з’явилося. Тридцять дев’ять. Надірветься так. Думав про Сашу: з чобіт пальці стирчать, у школі мерзне. Треба купити нові. Але звідки гроші? Думав про себе: мрія про льотне училище здавалася такою далекою, нереальною. У столиці вчитися, літаки водити. Смішно навіть. Звідки гроші на навчання? Звідки?
Коментування закрито.