Він кілька разів важко підводився зі свого ліжка, безшумно підходив до лежанки й перевіряв, чи дихає його новий крихітний улюбленець. Дихання сплячого собаки залишалося слабким, але рівним, що вселяло в поранене серце старого несміливу, давно забуту надію.
На велике щастя й величезну, щиру радість Сергія, це неймовірно сильне духом цуценя успішно пережило свою першу критичну ніч. Уранці воно вже значно впевненіше хлебтало тепле молоко з неглибокого блюдця, кумедно плямкаючи й бруднячи свою крихітну пухнасту мордочку.
Минув один неймовірно клопіткий, сповнений незвичних турбот тиждень, а потім зовсім непомітно промайнув і цілий місяць їхнього спільного життя. За цей дивовижно короткий час маленький песик помітно зміцнів, приємно округлився й перетворився на чарівного, невгамовного пухнастого бешкетника.
Він почав сміливо ставати на свої короткі міцні лапки, кумедно хитаючись і падаючи, а потім і впевнено бігати по всьому подвір’ю. Сергій вирішив назвати його Туманом на світлу пам’ять про той самий холодний ранок, який дивом назавжди звів їх разом.
Це звучне ім’я напрочуд точно пасувало цуценяті, чия густа й м’яка шерсть мала гарний, шляхетний димчасто-сірий відтінок. Врятований пес ріс дуже швидко, щодня тішачи свого літнього рятівника новими іграми й неймовірно кумедними витівками.
Із жалюгідного, вмираючого клубочка він буквально на очах перетворився на сильного, міцного й напрочуд уважного, кмітливого пса. Розумні карі очі Тумана завжди дивилися на старого з такою глибокою, щирою відданістю, яку вкрай рідко зустрінеш навіть у людей.
Він усюди й завжди невідступно ходив за Сергієм по п’ятах, наче панічно боявся втратити його бодай на одну коротку хвилину. Пес супроводжував його до річки, пильно стеріг лад на подвір’ї й навіть просто безшумно слідував за ним по всьому великому дому.
Собака завжди намагався триматися якомога ближче, лягаючи біля ніг господаря довгими осінніми вечорами перед жарко натопленою, затишною піччю. Туман наче розумів своїм надзвичайно чутливим звіриним серцем, що тепер їх на всьому величезному, байдужому білому світі лишилося тільки двоє.
Цей мовчазний, але неймовірно сильний духовний зв’язок наповнив порожнє життя старого зовсім новими, яскравими й неймовірно теплими барвами. Сергій знову почав щиро усміхатися, подовгу розмовляти зі своїм вірним чотирилапим другом і навіть зрідка привітно вітатися з подивованими сусідами.
З першими сильними заморозками природа навколо села Бережки невпізнанно змінилася, повністю скинувши свій колись яскравий, строкатий осінній убір. Голі гілки старих плакучих верб над річкою вкрилися тонким, сліпуче сяйливим на блідому зимовому сонці шаром хрусткого сріблястого інею.
Сергій заздалегідь заготовив на довгу зиму багато сухих дров, акуратно й рівно склавши їх у високу, надійну стісу під навісом сараю. Туман із величезною, непідробною цікавістю спостерігав за першими, несміливими білими сніжинками, що повільно й плавно падали з сірого неба.
Молодий пес кумедно ловив їх відкритою пащею, радісно стрибаючи по подвір’ю й залишаючи на тонкому снігу рівні ланцюжки своїх слідів. Зима того пам’ятного року прийшла в село дуже рано, вкривши промерзлу землю товстим шаром пухнастого, іскристого на сонці снігу…
