Річкова течія повільно крутила цей незрозумілий предмет, але міцно зачеплені за стебла водорості не давали йому поплисти далі. Сергій спершу не надав цьому значення й просто хотів підвестися зі свого замшілим каменя, щоб мовчки побрести назад додому.
Його зовсім не цікавило чуже сміття, яке часто приносила швидка течія з сусідніх, більших селищ вище за річкою. Він уже повільно повернувся спиною до води, подумки готуючись до чергового безцільного й тужливого дня в стінах своєї порожньої хати.
Але раптом краєм ока він виразно помітив, як цей мокрий темний предмет ледь помітно сіпнувся всупереч течії. Цей короткий, відчайдушно слабкий рух був настільки неприродним, що чоловік одразу напружився й інстинктивно, по-звірячому насторожився.
Він зробив кілька швидких кроків назад до кромки води, пильно вдивляючись у густу сіру млу над річковою гладдю. Згорток знову слабо, але цілком виразно ворухнувся, і в ту саму мить старий з абсолютною ясністю зрозумів: усередині хтось живий.
Серце старого, давно відвикле від сильних емоцій, раптом прискорено забилося в грудях від раптового нападу незрозумілої, лячної тривоги. Він швидко, не гаючи дорогоцінних секунд на довгі роздуми, роззувся й відкинув свої важкі гумові чоботи на суху траву.
Скинувши стару теплу куртку просто на сиру землю, він рішуче зайшов у обпікаюче крижану, проймаючу до кісток осінню воду. Гостре дрібне каміння на дні боляче впивалося в босі ступні, а крижана вода миттю скувала ноги болісною, такою, що зводить м’язи, судомою.
Попри пронизливий холод, Сергій уперто брів крізь густі зарості очерету до того місця, де міцно застрягла дивна знахідка. Діставшись мети, він міцно схопив намоклий пакунок занімілими руками й з неймовірними труднощами витягнув його на крутий берег.
Предмет виявився несподівано важким, бо сильно заплутався в уривках старих, вкритих слизьким зеленим мулом браконьєрських сіток. Сергій дістав із кишені свій складаний перочинний ніж і почав квапливо розрізати товсті капронові нитки, що стягували цей брудний клубок…
