Ранковий туман над річкою в старому селі Бережки стелився незвично низько й лячно густо, приховуючи всі обриси берегів. Холодна біляста імла поглинала звичні звуки, перетворюючи знайомий сільський краєвид на щось схоже на примарний, зовсім нереальний світ.
Сергій Іванович Громов, шістдесятип’ятирічний колишній муляр, як завжди, непорушно сидів біля самої води на своєму улюбленому холодному камені. Вологе осіннє повітря проникало крізь зношену тканину його старої робочої куртки, але старий наче й не помічав цього пронизливого холоду.
Його грубі, поорані глибокими зморшками й мозолями руки безвольно лежали на колінах, а згаслий погляд байдуже ковзав по поверхні води. Після тяжкої хвороби й раптової смерті коханої дружини він неймовірно замкнувся в собі, відгородившись від усього іншого світу.
Втрата найближчої людини стала для нього нищівним ударом, назавжди зруйнувавши звичний, затишний уклад довгого подружнього життя. Сміх і щира радість назавжди покинули його просторий дерев’яний дім, поступившись місцем гнітючій тиші й безпросвітній, важкій самотності.
Дні старого стали моторошно однаковими, зливаючись у одну сіру, тягучу масу без жодного натяку на надію чи бодай найменше просвітлення. Рідкісні розмови з колишніми товаришами й нечисленними сусідами тепер зводилися до коротких кивків і сухих, нічого не значущих чергових фраз.
Людям стало важко спілкуватися з вічно похмурим, зануреним у свої думки вдівцем, тому вони поступово перестали турбувати його візитами. Великий і колись гостинний дім, збудований його власними руками, став здаватися йому зовсім чужим, нестерпно холодним і лячно порожнім.
Щоранку він приходив на цей безлюдний берег не заради риболовлі, а щоб просто побути наодинці зі своїми невеселими думками. Рівна течія глибокої річки й тихий шум вітру в сухому очереті трохи заспокоювали його змучену постійним горем душу.
Того похмурого ранку звичну, заколисливу тишу природи, що прокидалася, порушила одна дивна, зовсім не вписана у звичну картину деталь. На самій межі видимості, там, де густі зарості очерету спускалися до темної води, погойдувався якийсь загадковий темний згорток…
