Того ж вечора, перебуваючи в стінах остогидлої квартири, Наташа відчула теплу хвилю вдячності до цього чужого чоловіка, який так безкорисливо переймався її долею. Тим часом маховик правосуддя розкрутився на повну: Руслан Тагієв вивчив скани, і гламурне життя Ігоря полетіло шкереберть зі швидкістю експреса. Благовірний увірвався додому із землистим кольором обличчя, в люті жбурнув зв’язку ключів на паркет і в нападі неконтрольованої ярості розніс на друзки старовинний свічник.
Зберігаючи олімпійський спокій, Наташа методично змітала блискучі уламки, поки чоловік у стані афекту бурмотів про катастрофічний обвал усього свого бізнесу. Невдовзі їхню колись тиху оселю розірвали телефонні дзвінки, під час яких гордий ділок жалібно скавулів і принижено випрошував відстрочку в колишніх партнерів. Але безжальний Тагієв не дав йому жодного шансу, з ганьбою викинувши щура з бізнесу на очах у всіх.
Зламаний і постарілий на десяток років Ігор зірваним голосом зізнався дружині, що впливовий компаньйон пустив його по світу, відібравши склади, автопарк і частку в компанії. Не здригнувшись жодним м’язом, Наташа налила йому чаю й меланхолійно поцікавилася, в якому банку він планує брати кредити на порятунок власної шкури. У божевільних очах банкрута раптом спалахнула іскра липкого жаху, коли він усвідомив, що їхні розкішні апартаменти юридично йому не належать.
Крижаним тоном снігової королеви Наташа підтвердила його найгірші побоювання: ця елітна нерухомість за буквою закону є винятково її власністю. Тієї ночі вона знову не склепила очей, але вже не від скувального страху, а від п’янкого смаку близького визволення з довгого рабства. За три доби вона назавжди покинула ці прокляті стіни, холоднокровно дочекавшись, поки знищений Ігор вирушить випрошувати гроші в нечисленних знайомих.
Без театральних сцен і ридань вона спакувала в дві валізи лише найнеобхідніші речі, з бридливістю залишивши все, що було куплене на брудні гроші чоловіка. Вона забрала лише скромний гардероб, документи, бляшанку з флешкою, срібну підвіску сестри й стос дорогих серцю фотографій із сімейного архіву. На ідеально чистому столі сиротливо лишилася лежати копія передсмертної сповіді Лєни з безжальною припискою: «Вона не впала, і ти це чудово знаєш».
Віддана Віра вже чергувала внизу за кермом своєї деренчливої малолітражки, мовчки стиснула подругу в обіймах і допомогла закинути валізу в тісний багажник. На заощаджені кошти Наташа заздалегідь орендувала чистеньку однокімнатну квартиру на околиці міста, яка від цього дня перетворилася на її особисту, неприступну фортецю. Найнятий нею зубастий адвокат уже дав хід шлюборозлучному процесу, про який покинутий банкрут мав дізнатися із сухої судової повістки…
