У селищі всі сиділи по домівках за щільно завішеними вікнами, не висовуючись на страшний мороз без особливої потреби. Вдома Лія роздяглася, з величезними труднощами дісталася до ванної й довго стояла під обпікаюче гарячою водою. Вона відчайдушно намагалася змити з себе липкий бруд, запечену кров і огидне відчуття чужих рук на своєму тілі.
Потім дівчина обробила численні садна антисептиком зі старої аптечки. Вона випила всі знеболювальні таблетки, які тільки змогла знайти, і безсило впала на ліжко.
Лія зовсім не плакала, бо сліз просто не залишилося. Усередині зяяла лише абсолютно порожня, випалена нестерпним болем і образою пустка. Однак крізь цю дзвінку порожнечу поступово кристалізувалася одна чітка думка: вони обов’язково за це заплатять.
Уранці п’ятнадцятого лютого Лія не пішла на свою зміну в артіль. Увесь день вона нерухомо пролежала в ліжку, приходячи до тями фізично й ретельно обдумуючи план. У її голові навіть не виникало наївних думок про звернення до правоохоронних органів.
Вона чудово розуміла, що від офіційної заяви не буде жодного зиску. Слово чотирьох дорослих чоловіків проти свідчень самотньої дівчини без жодного свідка нічого не важило в реальному світі. Крім того, медичну експертизу треба було проходити одразу, а з моменту нападу минуло вже більше дванадцяти годин.
Та й місцевий дільничний, найімовірніше, просто байдуже відмахнувся б від її біди. Гірше того, він міг піти просто до відморозків, і тоді вони дізналися б про її спробу поскаржитися владі. У такому разі вони б її точно вбили, тож єдиним виходом залишалася холодна й розважлива помста.
Але як це зробити, якщо вона була зовсім сама проти чотирьох бугаїв? Вони фізично сильніші й давно вже не бояться нікого й нічого в цьому селищі. Пряме силове протистояння було абсолютно виключене через нерівність сил.
Отже, у цій делікатній справі потрібна була тонка хитрість. Їй треба було змусити їх самих прийти в пастку, позбавивши чисельної й фізичної переваги. Покарання мало бути таким, щоб вони гранично ясно зрозуміли, за що саме розплачуються, ставши цілком безпорадними.
Через три дні Лія мовчки повернулася на свою роботу. Жахливі синці на обличчі вона густо замазала товстим шаром дешевого тонального крему. На всі розпитування колег дівчина сухо відповідала, що просто невдало впала на слизькому льоду.
Колеги особливо не вникали в ці збивчиві пояснення. У ті тяжкі часи в кожного вистачало своїх власних серйозних проблем і турбот.
Лія виконувала свої обов’язки суто механічно, поки в її голові безперервно крутився план вендети. Спершу вона всерйоз думала про те, щоб використати звичайну щурячу отруту. Можна було дістати отруту й непомітно підмішати її в алкоголь кривдникам.
Але як змусити цих покидьків випити саме отруєне спиртне з її рук?
