Те страшне відплатне діяння, яке крихка дівчина здійснила в наступні кілька хвилин, назавжди змінило життя ґвалтівника. Геннадій від больового шоку кілька разів намагався провалитися в рятівне забуття. Однак месниця жорстоко била його по обличчю навідліг, категорично не дозволяючи свідомості врятуватися в темряві.
Коли кривава процедура була завершена, Лія бридливо кинула відрізану плоть на заздалегідь розстелену пластикову плівку. Скалічений ватажок перебував у найглибшому шоці: його очі безживно закотилися під лоба. Із рота крізь намотану ізоляційну стрічку рясно сочилася піниста слина, перемішана з кров’ю від прокушених губ.
Холоднокровно закінчивши з першим, Лія з тим самим методичним спокоєм перейшла до Віктора, потім до Олексія, а насамкінець залишила Лисого. З кожним із прив’язаних спільників вона проробила абсолютно ту саму хірургічну операцію. Знерухомлені садисти не могли ні втекти, ні покликати на допомогу — їм залишалося лише в жаху дивитися й відчувати нелюдський біль.
Коли закривавлений ніж опустився востаннє, вся огидна четвірка перебувала в стані найжорстокішого клінічного шоку. Бандити то провалювалися в глибоку непритомність, то знову приходили до тями, хоча загальна крововтрата поки що не досягла критичної межі. Щоб її піддослідні не померли надто швидко, дівчина туго перетягнула їхні рани чистими ганчірками.
Зібравши з підлоги всі чотири відрізані фрагменти, вона обережно склала їх у глибоку металеву миску й мовчки вийшла надвір. Надворі стояла глуха морозна ніч, було неймовірно холодно й тихо. Далеко вгорі на тлі абсолютно чорного зимового неба байдуже мерехтіли яскраві колючі зорі.
Лія впевнено пройшла кілька десятків метрів до того місця біля теплотраси, де постійно жила агресивна зграя місцевих бродячих псів. Їх там було штук п’ять чи шість: вони виживали серед гаражних боксів, харчуючись гнилими покидьками зі смітників. Голодні тварини миттю відчули свіжий запах теплої крові й почали обережно підходити ближче, жадібно принюхуючись до повітря.
Дівчина без жодної емоції вивернула весь вміст своєї металевої миски просто на втоптаний брудний сніг. Звірі від запаху м’яса тут же з остервенінням накинулися на частування, злобно гарчачи й кусаючи одне одного за боки. Буквально за хвилину від кинутих шматків не лишилося й сліду, окрім кількох бурих плям на білому насті.
Повернувшись до просмерділого кров’ю й потом гаража, Лія різким рухом зірвала клейку стрічку з рота напівмертвого Геннадія. Чоловік відчайдушно захрипів і спробував щось сказати, але з його горла виривалися лише жалюгідні нерозбірливі звуки. Дівчина вхопила його за волосся й силоміць підтягла до прочинених дверей так, щоб він міг чудово бачити місце недавнього собачого бенкету.
«Ну що, ти все добре бачив?»
