Кавалер спробував дорікнути Ларисі в меркантильності і абсолютній відсутності справжніх, глибоких почуттів до нього. Дівчина не удостоїла його навіть презирливим поглядом, гидливо висмикнувши руку з раптового захоплення, і зникла за важкими дверима парадної. Опинившись у квартирі, вона мовчки спостерігала з вікна, як повалений Ромео повільно плентається до свого автомобіля.
Цей жалюгідний, фінальний епізод остаточно закрив гештальт — вороття до минулого кошмару не передбачалося ні за яких обставин. Вихідні дні пройшли в умиротворюючій зустрічі з вірною Інною, де розмови крутилися виключно навколо позитивних і легких тем. Подруги насолоджувалися ароматним кофе на залитій весняним сонцем набережній, обговорюючи виховання дітей і офісні плітки.
На чергове запитання про жаль Лариса відповіла гранично чесно: шалено шкода тільки витрачених даремно дорогоцінних місяців життя. Інна палко підтримала цей бойовий настрій, запевнивши, що такий діамант точно не дістанеться злодійкуватому невдасі з автосалону. Решта вікенду пролетіла в приємних домашніх клопотах, читанні книг і сміливих кулінарних експериментах.
Гнітюче нервове напруження останніх божевільних днів розвіялося без сліду, поступившись місцем здоровому, рятівному пофігізму. Впевненість у тому, що хижа свекруха і її м’якотілий синок назавжди зникли з радарів, давала колосальний приплив життєвої енергії. Новий робочий тиждень стартував з феноменальної продуктивності в офісі і чудового настрою.
Дівчина ловила себе на думці, що уникла воістину катастрофічного фіналу завдяки своїй безвідмовній інтуїції і бабусиному спадку. Життя заграло свіжими, яскравими фарбами, але у вівторок ця прекрасна ідилія дала зовсім несподівану тріщину. Повертаючись з важкими пакетами з супермаркету, Лариса була перехоплена пильною консьєржкою Тамарою Петрівною.
Вахтерка тривожно доповіла про суботній візит вельми підозрілої і настирливої парочки: огрядної дами і молодого хлопця. Вони наполегливо випитували номер потрібної квартири і топталися біля дверей під’їзду близько півгодини, нахабно заглядаючи в чужі вікна. Усвідомивши, що Ніна Володимирівна перейшла до активної фази сталкерингу, дівчина суворо заборонила пускати непроханих гостей всередину.
Піднявшись на свій поверх, вона зрозуміла, що занесення номерів у чорний список смартфонів не зупинило одержиму чужими метрами пенсіонерку. Наступного дня Лариса відпросилася з роботи і вирушила на платну консультацію до досвідченого адвоката в юридичну контору. Солідний правозахисник уважно вислухав суть конфлікту і виніс вельми невтішний, бюрократичний вердикт.
Склад злочину поки був занадто нікчемний для порушення повноцінної кримінальної справи, оскільки ключі повернулися, а в квартиру ніхто не проник. Максимум, на що можна було розраховувати в даній ситуації — це формальна заява в поліцію про систематичне домагання. Для отримання реального охоронного ордера були потрібні жорстко задокументовані факти загрози життю або здоров’ю.
На величезний жаль, в арсеналі Лариси були лише гнівні аудіоповідомлення без прямих обіцянок фізичної розправи. Юрист порадив фіксувати кожен чих агресорів на диктофон і негайно викликати наряд поліції при будь-яких особистих контактах. Оплативши виставлений рахунок, дівчина з важким серцем покинула контору, не вірячи, що конфлікт може зайти настільки далеко.
Реальність перевершила всі найсміливіші і похмурі очікування Лариси вже наступного дня, під час віддаленої роботи з дому. Почувши наполегливий дзвінок у двері, господиня припала до вічка: на порозі топталася Ніна Володимирівна з підозрілим пакетом у руках. Затамувавши подих, дівчина проігнорувала стукіт, вирішивши не вступати в прямий контакт зі скандалісткою.
Свекруха почала єлейним, фальшивим голосом благати про конструктивний діалог, спокушаючи Ларису тими самими знаменитими домашніми пиріжками. Увімкнувши запис на диктофоні свого смартфона, дівчина продовжувала зберігати гробове мовчання по той бік барикад, чекаючи неминучої зміни тональності. Довго прикидатися доброю феєю, що все прощає, підступна старенька передбачувано не змогла…
