Громова підтягли до краю даху, після чого Художник увів йому особливий препарат, що блокує біль, але загострює сприйняття. Хлопець мав перебувати в повній свідомості під час падіння, до останньої частки секунди спостерігаючи за асфальтом, що стрімко наближався. Зробивши ін’єкцію, оперативники мовчки штовхнули знесиленого спортсмена вниз назустріч смерті.
Наступного дня газети скупо повідомили про трагічне самогубство відомого боксера, який зірвався з даху в нападі тяжкої депресії. Ніхто зі слідчих не став з’ясовувати, чому в загиблого перед падінням були професійно переламані обидві руки. Третім у списку смертників значився студент-інтелектуал Олексій Ординцев, який підвів під гидкий злочин витончену ідеологічну базу.
Ця людина панічно боялася не фізичного болю, а божевілля й втрати контролю над власним дорогоцінним розумом. Операція з нейтралізації студента вирізнялася особливою підступністю: наступного дня в університеті всі почали дивитися на нього з дивною жалістю. Оточення поводилося так, ніби спілкувалося з глибоко й безнадійно хворим психіатричним пацієнтом.
При його появі розмови миттєво вщухали, а найкращий друг порадив звернутися до фахівців, прямо натякнувши на шизофренію, що розвивається. Увечері вдома хлопця підстерігали стривожені родичі й виїзна бригада санітарів із центральної психіатричної клініки. Впливовий батько-академік, якому таємні агенти вже встигли телефоном повідомити про напади агресії, фактично зрікся нащадка.
Зв’язаного Ординцева силоміць повезли до закритої лікарні, де негайно почалося його персональне пекло серед білих стін і ґрат. Усі спроби довести власне душевне здоров’я розбивалися об поблажливі й співчутливі усмішки медичного персоналу. Пацієнтові почали колоти найпотужніші препарати, що стрімко перетворювали колись гострий розум на цілком безвольний овоч.
Під дією важких ліків цинічний розум почав розпадатися, а спотворена реальність назавжди змішалася з моторошним маренням. Філософські концепції про надлюдину виявилися цілком безсилими перед методами безжальної каральної психіатрії. Усього за тиждень інтенсивного безперервного лікування юнак утратив особистість, безглуздо втупившись у стелю палати.
Однієї ночі до нього увійшов Художник у білому халаті й тихо нагадав зламаному пацієнтові про його теорії права сильного. Оперативник передав привіт від невтішного батька жертви й холоднокровно ввів смертельну дозу інсуліну. Подальша кома стала ідеальною смертю, яку керівництво клініки легко списало на випадкову лікарську помилку під час буйного нападу.
Три акти були блискуче зіграні, і лишався лише фінал для найнікчемнішого учасника — Водія Сергія Сидорова. Цей прихвостень був готовий на будь-яку підлість заради миттєвої ілюзії причетності до світу недосяжної розкоші. Художник задумав перетворити покарання цього хлопця на максимально жорстоку й цинічну насмішку з його головної мрії.
Одного вечора у двері його скромної квартири на околиці постукав елегантно вдягнений чоловік, який представився працівником державної лотереї. Гість радісно повідомив приголомшеному Сидорову, що його квиток зірвав джекпот у вигляді престижного седана й великої грошової суми. На мить повисла дзвінка тиша, після чого присутня при розмові мати-прибиральниця щиро заплакала від зваленого щастя…
