Знаменитому Художникові було вже за дев’яносто, і він мирно жив у заміському будинку далеко від мирської суєти. Колишні колеги необачно звернулися до ветерана по пораду, після чого старий чистильник ухвалив парадоксальне рішення допомогти Анні. Старий щиро зневажав як утікача-лондонського багатія, так і нинішніх ефективних менеджерів зі свого рідного відомства.
Він вважав, що лише ця жінка зможе подати події не як дешеву агітку, а як грандіозний повчальний спектакль. Через підставних осіб Художник анонімно передав правозахисниці засекречені копії звітів про проведену каральну операцію без імен і грифів. У паперах містилися крижані подробиці переламаних рук спортсмена й штучно викликаного клінічного божевілля інтелектуала.
У посилці виявився навіть магнітофонний запис допиту, де жалюгідний скавучущий голос квапливо здає своїх спільників. Анонімне послання закликало опублікувати ці дані разом із щоденником, щоб світ здригнувся від масштабів злочину й покарання. Озброївшись шокуючими доказами, Анна легко переконала швейцарських спадкоємців безоплатно віддати артефакт заради історичної правди.
Уклавши контракт із незалежним паризьким видавництвом, Анна почала масштабну роботу над сенсаційною книжкою про осінні події. Новина про витік звітів у руки незалежної розслідувачки викликала справжню паніку по обидва боки політичних барикад. Як столичні відомства, так і лондонські емігранти миттєво усвідомили втрату контролю над вибухонебезпечною інформаційною ситуацією.
Історія загрожувала обернутися некерованим вибухом, здатним назавжди поховати під уламками абсолютно всіх учасників. Розлючений олігарх зрозумів, що його ідеальний план швидкої дискредитації урядового режиму з тріском провалився. Публікація звітів про справедливу розправу могла викликати в західного обивателя збочене співчуття до дій жорстокої державної машини.
Образ безжальної відплати виявився надто привабливим, тому емігрант наказав своїм людям будь-якою ціною заткнути або залякати журналістку. В урядовій столиці тим часом панувала не менша розгубленість через нерозуміння масштабів великого архівного витоку. Керівництво зовнішньої розвідки ініціювало жорстке внутрішнє розслідування, відчайдушно намагаючись вирахувати невловимого крота серед своїх.
Шукачі ретельно шукали зрадника, але ніхто з них не смів подумати на давно списаного в архів престарілого ветерана. Спецслужби боялися, що книжка одночасно доведе їхню ефективність і виставить співробітників безжальними катами, які діють поза законом. Це загрожувало завдати непоправного удару по новому міжнародному іміджу країни як цивілізованої правової держави…
