— Ти тут тільки прописаний. Права на власність не маєш. Речі твої я зібрала. Документи на гараж і кредити, які ти брав на матусю з наших грошей, — у синьому пакеті.
За дверима настала мертва тиша. Секунд п’ять було чути тільки важке дихання Олега.
— Які кредити? — просипела Галина Марківна, але тут же осіклася.
— Ти рилася в моїх паперах? — голос Олега здригнувся, змінивши тональність з агресивної на перелякану.
— Я шукала гарантійний талон на розбитий твоєю матір’ю сервіз, — збрехала Сабіна. — А знайшла докази того, що ти мене обкрадав три роки. Гараж, ремонт у мами, борг твого брата, який ти закрив. Усе зафіксовано, Олегу. Я подаю на розлучення і на поділ майна. А оскільки ділити нам нічого, крім твоїх боргів, — успіху.
— Сабіно, відкрий, давай поговоримо.
Тон Олега миттєво змінився. Став підлесливим, жалібним. Класичний аб’юзерський цикл. Агресія, переляк, медовий місяць.
— Мам, а може, ти перебільшила? Може, ви самі впали?
— Ти чого верзеш? — обурилася Галина Марківна. — Вона мені спину зламала.
— Та замовкни ти, мам, — рявкнув Олег. — Сабін, кошеня, ну ти чого? Ну, погарячкували. Відкрий, я замерз. Я їсти хочу.
— Ні, — сказала вона.
— Сабіно, за законом ти не маєш права мене не пускати. Я викличу наряд.
— Викликай, — сказала вона. — У мене є відеозапис із коридору. Камера, яку я поставила для кота, пише зі звуком. Там видно, як твоя мама сама падає на пуфик, а потім біжить бадьоріше за спринтера. І як ти зараз погрожував мені, ломився у двері. Я покажу це поліції і напишу заяву про погрози. Тебе закриють, Олегу, або звільнять з роботи. Тобі потрібен скандал?
