«Сестричко, мені дуже боляче!» — гірко й невтішно плакала вона. І я акуратно, дбайливо промила ранку, наклеїла гарний дитячий пластир, поцілувала забите місце й упевнено сказала, що все обов’язково буде добре. Вона мені одразу ж, беззастережно повірила, бо маленькі діти завжди щиро вірять дорослим, які їх захищають. А тепер ця сама маленька дівчинка потай зустрічалася з моїм майбутнім чоловіком по брудних придорожніх мотелях. У лиходійки-долі виявилося дуже жорстоке, збочене й чорне почуття гумору.
Близько третьої ночі, коли Богдан нарешті дуже міцно заснув, я максимально тихо й повільно встала з нашого спільного ліжка. Його мобільний телефон лежав на приліжковій тумбочці й спокійно заряджався. Я ніколи раніше, за три роки наших стосунків, не лазила в його телефон — жодного разу. Я завжди твердо казала собі, що в парі обов’язково мають бути довіра, повага й недоторканний особистий простір. Якою ж непрохідною, казково наївною дурепою я була весь цей час.
Паролем від його пристрою була дата мого народження, лише шість простих, банальних цифр. Зла, цинічна іронія цієї ситуації від мене анітрохи не вислизнула. Усе його брудне листування з Катериною було просто там, на самому видному місці в месенджері. Воно не було надійно сховане в запаролених секретних папках, не було боягузливо видалене чи хитро замасковане під чуже чоловіче ім’я. Воно висіло просто в основному списку чатів, із її справжнім ім’ям і усміхненим фото на аватарці.
Він навіть не обтяжував себе елементарною, базовою обережністю чи конспірацією. Або він вважав мене надто дурною й довірливою, щоб це виявити, або йому просто було абсолютно байдуже. Я відкрила цей чат і почала дуже уважно читати довгі місяці їхнього листування. Це був не випадковий промах по п’яні й не дурна помилка одного вечора. Це був затяжний, ретельно спланований і систематичний таємний роман.
«Богдане, тобі треба терміново, просто зараз скасувати це весілля», — категорично й істерично писала вона йому. «Катерино, заради Бога, заспокойся, ми вже тисячу разів це обговорювали», — роздратовано й стомлено відповідав він. «Але я тебе дуже сильно кохаю, ти хіба цього не розумієш? Я кохаю тебе по-справжньому, чуєш, Богдане», — слізно благала сестра. «Послухай, те, що в нас є, — це просто приємна інтрижка, і тільки. Мені з тобою дуже добре в ліжку, ти мені страшенно подобаєшся, але на цьому все закінчується. Якщо хочеш, ми можемо таємно продовжити після того, як я одружуся, але одружуся я саме з Альоною».
«Якщо ти просто зараз не скасуєш це святкування, я піду й розповім їй абсолютно все!» — нахабно погрожувала Катерина. «Тільки не роби цього, Катерино, я тебе дуже прошу, не роби дурниць», — перелякано й панічно відповідав Богдан. «Чому ні? Ти так сильно боїшся її втратити, бо кохаєш її більше, ніж мене?» «Я не буду будувати сім’ю з тобою, зрозумій ти це вже раз і назавжди! Ти ще надто молода й надто незріла для серйозних, дорослих стосунків. У всього цього просто немає жодного майбутнього».
«Ти жалюгідний боягуз, Богдане, схоже, ти просто хочеш цинічно мене використати у своїх цілях!» — злилася вона в повідомленнях. «Я тебе зовсім не використовую, Катерино, ми просто приємно проводимо час разом. Послухай мене уважно: мені вже тридцять п’ять років, а тобі лише двадцять». «У твоєї старшої сестри є чудова, престижна освіта, у неї блискуча кар’єра й статус. А ти взагалі нічого в житті не робиш, із нашого союзу ніколи б нічого путнього не вийшло».
Я продовжила з наростаючою відразою читати далі й знайшла ще одне безумно цікаве листування тижневої давнини. «Я сьогодні розповіла нашій мамі всю правду про нас із тобою», — гордо писала сестра. «Ти що взагалі наробила?! Навіщо?!» — у дикій паніці обурювався мій наречений. «Та розслабся ти, вона точно нічого не розкаже Альоні. Вона лише сказала, що це просто швидкоплинна інтрижка, і що скоро ця дурна закоханість у мене сама мине».
«Твоя рідна мати знає, що ти таємно спиш із нареченим своєї сестри?! І її єдина реакція — сказати, що це інтрижка, яка сама скоро мине?!» — щиро дивувався Богдан. «Ну мама ж завжди й у всьому мене захищає. І вона наївно думає, що я дуже скоро від тебе втомлюся й сама тебе кину. Але вона дуже помиляється. Я точно знаю, що те, що в нас є, — це справжнє. Я кохаю тебе по-справжньому, Богдане, і кохаю набагато більше, ніж Альона тебе кохає».
«Катерино, ти надто молода для мене, у цього роману немає жодного майбутнього, просто прийми це як факт. Я ніколи не кину Альону заради такої малої дівчини, як ти». Я перестала читати цю маячню й втупилася порожнім поглядом у стіну. Моя рідна мама все це чудово знала. Ця моторошна інформація вдарила мене з такою нестерпною силою, ніби міцний чоловічий кулак влучив просто під дих. Моя рідна мама знала, що моя молодша сестра крутить брудний роман із моїм майбутнім чоловіком.
Вона знала про це тижнями, а може, й довгими місяцями, але так нічого мені й не сказала, дивлячись у вічі. Для неї це була «просто швидкоплинна інтрижка», і «скоро ця дурна закоханість мине». Вона вкотре холоднокровно вирішила захистити свою улюблену Катерину, як робила це завжди, як і все наше свідоме життя. Я повільно й дуже обережно поклала телефон назад на його приліжкову тумбочку. Я тихо пішла до ванної кімнати, клацнула металевим замком, замкнула двері й довго дивилася на себе в дзеркало.
Жінка, яка дивилася на мене звідти, виглядала неймовірно втомленою, постарілою й повністю розбитою. Тридцять років, густе каштанове волосся, нашвидкуруч зібране в недбалий пучок на потилиці. Темні, глибокі кола під очима, які вже не міг приховати жоден дорогий консилер. Успішна, хватка адвокатка, повноправна власниця власної фірми, що стоїть на самому порозі заміжжя. Жінка, яка чомусь свято й наївно вірила, що тримає все своє життя під повним контролем.
Який неймовірно жорстокий, мерзенний і злий жарт. Я тихо повернулася до спальні, лягла на спину, подивилася в темну стелю й ухвалила тверде, непохитне рішення. Я зовсім не збиралася в паніці скасовувати весілля, влаштовувати істеричні скандали, плакати, кричати чи жалюгідно благати про пояснення. Бо саме цього вони всі від мене зараз і чекали. Саме цього патріархальне суспільство завжди чекало від ошуканої, слабкої й розчавленої жінки…
