Павло Чернявський зупинився посеред коридору своєї компанії і прислухався до тиші. Сьома вечора — час, коли офіс «Чернявський Софт» перетворювався з галасливого вулика на пустельний простір з гудячими серверами та миготливими лампочками на принтерах. Сорок два роки, двадцять з яких він присвятив IT-індустрії, навчили його цінувати ці хвилини.
Саме в такі моменти можна було почути справжній пульс компанії: не робочий гул, а щось глибше, справжнє. Він прямував до свого кабінету з текою фінансових звітів, коли почув тупіт маленьких ніг. Павло ледве встиг повернутися, як у нього врізалося щось легке й тепле.
Дівчинка років шести відсахнулася, підняла на нього величезні карі очі і винувато підібгала губи.
— Ой, вибачте, — пропищала вона, намагаючись сховати за спину пом’яту розмальовку.
Павло мимоволі посміхнувся. У цьому стерильному світі серверів та бізнес-планів дитячий сміх здавався чимось неймовірно живим і справжнім.
— Нічого страшного, — сказав він, сідаючи навпочіпки. — Як тебе звати?
— Міла. — Дівчинка перестала ховати розмальовку і показала йому картинку з кривуватим рожевим єдинорогом. — Я тут мамі не заважаю.
— Чесно?
— Просто сиджу тихо й малюю.
— Вірю. — Павло дістав з кишені цукерку в яскравій обгортці.
Звичка, що залишилася з тих часів, коли його власна донька була такого ж віку. Щоправда, зараз Катя вчилася в Лондоні і дзвонила раз на місяць. І кожна розмова з нею перетворювалася на ввічливий обмін новинами, позбавлений тієї дитячої безпосередності, яку він бачив зараз перед собою.
— Тримай. Тільки мамі скажи, що дядько пригостив, добре?
Міла засяяла, схопила цукерку і притиснула її до грудей, немов це був найбільший скарб на світі.
— Ви добрий, — зробила висновок вона з серйозністю, властивою тільки дітям. — Не такий, як інші дядьки тут. Вони весь час похмурі ходять і не помічають нікого.
Павло хотів уже піднятися і продовжити шлях, але дівчинка раптом смикнула його за рукав піджака.
— А хочете, я вам секрет розповім? — прошепотіла вона змовницьким тоном, озираючись на всі боки так серйозно, немов ішлося про державну таємницю.
— Секрет? — Павло здивовано підняв брову. — Який секрет?…
Коментування закрито.