«Тому я й пропоную вам піти мирно, бо якщо ви залишитеся, я просто зараз зателефоную в податкову й повідомлю про незаконну здачу квартири без оформлення договору та сплати податків». «Упевнена, айтішникам дуже сподобається раптова перевірка». «А заодно зателефоную в ту платну клініку, де видають липові довідки».
«У них напевно є керівництво, якому не потрібен скандал із підробкою документів». Карина стиснула кулаки, підскочила з дивана й, не сказавши ні слова, кулею вилетіла в коридор. Звук розкриваних валіз і агресивного закидання туди косметичок став найкращою музикою цього вечора.
Зінаїда Аркадіївна, червона як варений рак, повільно підвелася. Вона кинула на сина зневажливий погляд, чекаючи, що він стане на їхній бік, але Юра просто сховав обличчя в долонях. «Ви тут дограєтеся», — пробурчала свекруха, натягуючи пальто.
«Юро, ти ще пошкодуєш, що вибрав цю стерву замість рідної крові». «Рідна кров надто дорого обходиться моєму гаманцю, мамо», — глухо озвався Юра з крісла, не підводячи голови. Грюкнули вхідні двері.
Від перепаду тиску в коридорі хитнулася Юрина куртка на вішаку. Повітря в квартирі миттєво стало чистішим, ніби вимкнули дим-машину на концерті дешевої попгрупи. Даша підійшла до вікна й прочинила стулку, впускаючи свіжий вечірній вітер.
«Настю!» — Юра підвів очі на доньку. У його голосі звучала суміш сорому й якогось болісного приниження. «Ти справді все в блокнот записувала?»
Настя знизала плечима. «Ні, в умі запам’ятала». «У блокноті я малюю комікс, як диплодок наступив на хитру лисицю».
«Мамо, покажеш, як лапи правильно штрихувати?» «Звісно, кошеня». Даша пройшла на кухню, дістала свою банку дорогої ефіопської кави з тайника в шафці, спокійно засипала зерна в кавомашину й натиснула кнопку.
Холодильник рівно й схвально заурчав. У цьому домі знову був порядок, і цей порядок встановлювала вона. Місця для чужих валіз тут більше не було й не передбачалося.
