менше їй потім мотлоху на смітник викидати. А коли колишній чоловік пішов, голосно грюкнувши дверима й залишивши ключі на тумбочці, вона раптом заплакала. Усе, тепер вона залишилася в цій квартирі зовсім сама.
І все її довге минуле життя здавалося якимось сірим туманом. Це було дивне марення, яке раптом безслідно зникло в одну мить. Для чого вона всі ці довгі роки облаштовувала побут, вила це затишне сімейне гніздечко?
Вона трохи поплакала, а потім її охопила небувала й очищувальна злість. Треба терміново позбутися всього, що хоч якось нагадує про минуле й про зрадливого чоловіка. І вона почала люто скидати в купу все, що її дратувало в інтер’єрі.
У сміття полетіли штора в спальні, старий плед, якісь нудні книжки й подаровані вазочки. Кілька разів вона ходила до сміттєвих баків у дворі, важко виносячи набиті пакети. Останнім у цій черзі на викидання був важкий килим.
Це був великий старий килим, що висів на стіні в спальні. Він у квартирі був ще задовго до приходу Михайла, залишився від улюбленої бабусі. Анна стільки разів поривалася його викинути під час прибирань, але весь час було шкода.
Наче він був натуральний перський, та й світла пам’ять про бабусю. Але того вечора вона в запалі зірвала його зі стіни разом із кріпленнями. Він виявився неймовірно важким, запиленим і неповоротким.
Анна зрозуміла, що фізичних сил на сьогодні вже зовсім не лишилося. Тому її вистачило тільки на те, щоб скрутити килим у рулон і запхати його в комору. Вона твердо вирішила, що викине цю важкезну річ трохи пізніше, коли відпочине.
А в душі просто яскравим полум’ям горіла жага масштабних оновлень житла. Вона заснула з приємною думкою, що обов’язково завтра здере всі старі шпалери й почне грандіозний ремонт. Якраз же вона у законну відпустку пішла, і вільний час на це є.
Уранці її руйнівний запал трохи вщух, і всі шпалери в квартирі вона зривати не стала. Вирішила почати поступове оновлення просто з кухні, щоб не розводити бруд усюди. За цим ремонтом її й застала донька, яка раптово приїхала.
Поліна вже дізналася від батька телефоном, що батьки офіційно й остаточно розлучилися. Вона не стала дзвонити мамі, а приїхала сама, та ще й молодого чоловіка з собою привезла як підтримку. — Мамо, ви ж так добре жили, — донька розгублено лопала нарощеними віями.
— Чому так несподівано сталося, що ви на старості літ розлучилися? — Доню, це вже дуже давно сталося, — спокійно помішуючи клей для шпалер, відповіла Анна. — Просто ми з батьком про все мовчали, щоб тебе зайвий раз не засмучувати.
І вона чесно й без прикрас розповіла доньці, як усе було насправді. Поліна перебувала в глибокому шоці від почутої гіркої правди. Утім, і Діма теж дуже здивувався, бо щиро вважав, що в батьків дружини ідеальні стосунки.
Після цієї розмови молоді трохи відійшли від потрясіння й активно включилися в ремонт. Так несподівано всього за тиждень стара квартира Анни кардинально змінилася. Стільки років із чоловіком не могли зробити ремонт, а тут раз — і все швидко сталося.
Поклеїли нові гарні шпалери, причому в усіх кімнатах, постелили свіжий лінолеум у передпокої. Дещо акуратно підфарбували, освіжили стелі й навіть нові стильні міжкімнатні двері поставили. Але для встановлення дверей уже, звісно, справжніх фахівців запрошували.
Просто невимовна краса врешті вийшла! Поліна з Дімою буквально відповзали від Анни від сильної фізичної втоми. Думали, що приїдуть просто мирити посварених батьків, а в підсумку побували в ролі справжньої будівельної бригади.
Вирішила Поліна, що раз мамі в оновленій квартирі так добре, то нехай так і живе собі на втіху. А татові в новій молодій сім’ї теж начебто вельми непогано. Хоча в глибині душі дівчині було трохи прикро за назавжди зруйновану родину.
А як було самій розлученій Анні? Так, зовні їй було добре й спокійно, але гнітюча порожнеча в душі тільки зростала з кожним днем. Усвідомлення того, що вона в сорок п’ять років залишилася зовсім сама, боляче ранило жіноче серце.
От і зараз, сидячи в деренчливій маршрутці, вона згадувала передсвяткові розмови в перукарні. Усіх завтра радісно вітатимуть, усі жінки до головного весняного свята готуються. А вона наче лишилася десь осторонь цього вируючого життя.
Вийшовши на своїй зупинці, вона все ж вирішила зайти до супермаркету й купити чогось смачненького. Твердо вирішила, що сама собі влаштує розкішне й смачне свято. І якось так захопилася покупками, що накидала в кошик пристойну кількість дорогих товарів.
На касі для пакування їй знадобилося цілих два великі пакети. Сопучи й насилу виходячи з магазину, Анна в душі сама себе сварила за раптову жадібність. От навіщо вона накупила так багато їжі для однієї себе?
