— до них швидко підійшов знайомий слідчий. — Навіщо ж ви просто підставили свій особистий автомобіль під удар? Тепер от на який дорогий ремонт влетіли через них.
— Це все дрібниці, машину я полагоджу, — глухо й утомлено відгукнувся Михайло. — Але я просто не міг вчинити інакше. Я ж слідом за нею їхав, а ваші машини були десь далеко позаду.
— І тут ця бандитська тонована дев’ятка почала пришвидшуватися. Я реально злякався, що ми їх зараз упустимо разом з Анею. — Ти від самого початку знав, що я в тій машині? — підвела голову Анна.
Вона з великим подивом подивилася в очі колишньому чоловікові. — Я якраз під’їжджав по тебе до перукарні. І тут побачив, як цей здоровий бугай тебе силоміць у машину затовкує.
— Я відразу зрозумів, що сам не зможу відбити тебе в них на місці, і тут же подзвонив у поліцію, — пояснив Михайло. — Ну, а далі вже просто діяв за обставинами, що складалися. — Ваш чоловік — справжній герой, — шанобливо всміхнувся їм слідчий.
Анна нічого не відповіла, тільки ще міцніше притулилася до грудей чоловіка. Мій особистий герой! І такий до болю рідний і коханий!
Потім у відділенні поліції все остаточно прояснилося. Справді, той хитрий старий, його звали Павло Григорович, а свої кликали просто Гриня, був бандитом. Багато років тому він був на пограбуванні ювеліра разом із Петром, стояв на шухері.
Він же й був головним навідником, бо вже тоді дуже непогано розумівся на коштовностях. Коли дурного Петра взяли, Гриня грамотно заляг на дно. Він вдало уникнув тюрми, притих на довгі роки й легально працював оцінювачем у ломбарді.
Але він прекрасно пам’ятав про те давнє прибуткове пограбування. І точно знав, що з викраденого тоді міліція так і не знайшла золотий медальйон. Аж саме через цей унікальний смарагд і було влаштовано все те пограбування.
До речі, через цей самий медальйон Петра потім і позбавили життя в тюремній камері. Це було зроблено саме за наводкою злого Грині. Бандити вимагали, щоб Петро сказав, куди він подів коштовність, але той нічого не виказав.
Коли до його ломбарду випадково прийшла молода жінка, він одразу впізнав цю річ. Так, у медальйоні бракувало головного каменя. Зате були ці дурнуваті фотокартки й безглуздий сентиментальний напис.
Його Петро зробив власноруч, як одразу зрозумів досвідчений старий. Але все одно навіть порожній медальйон коштував чимало. Та й сам безцінний камінь треба було за будь-яку ціну знайти.
Гриня швидко склав два плюс два й усе зрозумів. Він здогадався, що Петро тоді подарував медальйон своїй молодій коханій. Анна під час оформлення в ломбарді показувала паспорт, тому старий легко дізнався, де вона живе.
Він вирішив, що це законна донька Петра. І дорогоцінний камінь вона явно сама витягла й перепрятала. Вирішив, що вона теж вельми непроста й хитра пані, вся в свого батька-злочинця.
Серед своїх старих кримінальних знайомих він швидко знайшов кремезних помічників. Вони незаконно проникли до квартири Анни й усе там варварськи перевернули. Але в підсумку знайшли тільки сам порожній медальйон і з тим пішли.
Та своїх підступних намірів вони так і не полишили. От вони й викрали Анну серед білого дня. Вони хотіли силою витребувати в неї правду про схований камінь.
У підсумку всіх злочинців за законом засудили на пристойні тюремні строки. А Анна з Михайлом після всього пережитого остаточно помирилися. Михайло привіз назад усі свої речі, які забирав під час розлучення.
Щоправда, половину з цього вони потім разом зі сміхом викинули. Так само, як і той самий злощасний бабусин килим. Так, вони твердо вирішили почати своє спільне життя з абсолютно чистого аркуша.
Тепер вони жили без зрад і без жодних дурних недомовок. Надто багато поганого вони пережили нарізно, перш ніж зрозуміти головне. Їм просто було дуже погано одне без одного.
Найбільше за них щиро раділа їхня спільна донька. Поліна була безмежно щаслива, що улюблені батьки знову живуть разом. Адже для неї вони завжди були найідеальнішою парою.
А через деякий час Анна все ж здійснила свій давній бізнес-план. Вона відкрила невеликий, але затишний салон краси. І дуже сильно допоміг їй у цьому саме чоловік, який повернувся.
Михайло навіть узяв невеликий споживчий кредит у банку…
