щільна тканина була грубо розпорота, і важкого медальйона всередині більше не було. Жінка тремтячими руками негайно викликала наряд поліції. Звісно, прибулі працівники насамперед суворо спитали, що саме зникло.
— Окрім старовинного медальйона, абсолютно нічого, — тужно оглядаючи жахливий безлад, відповіла Анна. Їй було так неймовірно боляче й до сліз прикро. Її щойно відремонтована й чиста квартира зараз нагадувала якесь дике льодове побоїще.
— Що ще за медальйон? — професійно зацікавився похмурий слідчий. Анна докладно розповіла, як зовсім випадково нещодавно знайшла цю старовинну золоту річ. Трохи подумавши, вона чесно повідала й історію про те, як вона взагалі з’явилася в їхній родині.
Слідчого вся ця детективна історія зацікавила ще більше. І він твердо пообіцяв обов’язково в усьому детально розібратися. При цьому він наполегливо порадив Анні бути гранично обережною з невідомими цінними знахідками.
Він додав, що категорично не можна довіряти першим-ліпшим людям. — У який саме ломбард ви ходили на оцінку? — діловито уточнив слідчий наприкінці. Анна назвала адресу, при цьому вона дуже здивувалася такому запитанню.
Невже в усьому цьому погромі замішаний той підозрілий старий-оцінювач? І, згадавши свої неприємні тривожні відчуття після спілкування з ним, вона мовчки погодилася з доводами слідчого. — Цілком імовірно, що це його рук справа.
Хто ж іще зі сторонніх знав про існування медальйона? Не рідню ж із далекої Лук’янівки їй тепер підозрювати в крадіжці. Не минуло й години після відходу правоохоронців, як у двері наполегливо подзвонили.
На порозі стояв схвильований Михайло. Річ у тім, що Анна в сльозах подзвонила доньці одразу після того, що сталося, і про все їй розповіла. А та вже оперативно поставила до відома батька, от він і примчав на допомогу.
— Аню, з тобою точно все гаразд? — схвильовано спитав він, важко дихаючи й стоячи у дверях. — Фізично нормально. Тільки от тепер до глибокої ночі доведеться все тут розгрібати, — тужно відповіла поникла Анна.
— Давай я тобі допоможу прибрати. — Ти, Мішо? Ти коли мені взагалі допомагав по дому? — з дуже сумною й утомленою усмішкою промовила вона.
— От тепер і допоможу, — твердо відповів він і впевнено ступив без жодного запрошення до розгромленої квартири. І відразу ж, швидко скинувши верхній одяг і взуття, енергійно взявся щось поправляти й переставляти на місця. Анна мовчки стояла осторонь і здивовано дивилася на нього.
У її душі раптом неприємно ворухнулася моторошна підозра. Аж Михайло теж бачив той самий золотий медальйон. Але ні, подумала вона, це вже було б надто.
Міша, звісно, відомий бабій, але все ж не підлий злодій. Наводити лад у кімнатах вони закінчили далеко за північ. І якось зовсім непомітно, мирно перемовляючись за роботою, вони навіть майже помирилися.
Принаймні втомлена Анна вже значно м’якше відповідала колишньому чоловікові. Вона кілька разів навіть щиро йому усміхнулася. — Може, перекусимо чимось?
— Бандити твій холодильник випадково не спустошили? — спитав Михайло, ставлячи останню впалу книжку на полицю. — Та наче з продуктів усе ціле, — утомлено всміхнулася Анна.
— Тільки я нічого суттєвого не готувала. Ковбаса й сир на вечерю підійдуть? — Та я зараз і від окрайця черствого хліба не відмовлюся, — скромно й ковтнувши слину, відповів Михайло.
— А от із хлібом, мабуть, у нас проблема. Я його останнім часом дуже рідко купую. — А як же незамінні вітаміни групи В?
— Ні, Аню, свіжий хлібець організму дуже потрібен. — Але ж ви, дипломовані лікарі, постійно твердите, що хліб украй шкідливий для фігури, — пожартувала Аня. — Шкідливий — це коли за один присід цілий батон уминають.
— А від пари шматочків злакового буде тільки суцільна користь, — зі знанням справи озвався Михайло, уже впевнено прямуючи на кухню. Він із кожною хвилиною дедалі більше й більше почувався тут по-господарськи. І чомусь тепер це абсолютно не дратувало пом’якшалу Анну.
Потім вони довго сиділи за кухонним столом і з апетитом жували ковбасу вприкуску з знайденим хлібом. Вони пили залишки вина, яке було куплене Анною ще на свято. І весь цей час вони говорили й говорили без угаву.
Згадували свої найперші щасливі роки спільного життя й радісне народження доньки. Потім вони разом щиро сумували за втраченим часом. Чому в їхньому шлюбі все так криво пішло?
