Його кабінет тішив око домашнім затишком: сімейні фотографії на столі, доглянута квітка в кутку і навіть плед на спинці крісла. «Розповідайте, Зоє Андріївно, я вас уважно слухаю», — промовив він. І я розповіла все: про роки контролю, про виявлену зраду, про знахідки в кабінеті.
Я показала фотографії документів, спостерігаючи, як майор вивчає їх із дедалі більшим інтересом, час від часу хмурячи брови. «Так, справа серйозна, — промовив він нарешті, відкладаючи телефон. — Дуже серйозна».
«За попередньою оцінкою, тут цілий букет порушень: відмивання грошей, ухилення від сплати податків, створення фінансових пірамід і, судячи з усього, тісні зв’язки з тіньовим бізнесом. Вашому чоловікові загрожує тривалий тюремний строк із конфіскацією». Ця цифра зависла в повітрі кабінету, матеріалізуючи масштаб того, що відбувалося.
«Але ви маєте чітко розуміти наслідки, — продовжив майор, дивлячись мені в очі. — Коли почнеться розслідування, всі активи, отримані незаконним шляхом, будуть арештовані й згодом конфісковані на користь держави. Дім, машини, рахунки — усе, що куплено на тіньові гроші, у вас заберуть».
«А якщо я співпрацюватиму зі слідством, допомагатиму вам зсередини?» — спитала я. Він уважно вивчав моє обличчя, оцінюючи серйозність намірів. «У такому разі розклад змінюється», — відповів Ларін.
«Свідок, який співпрацює зі слідством, має право на державний захист, імунітет від переслідування і збереження активів, придбаних на законні доходи. Що саме ви можете нам запропонувати?» — уточнив він. Я пояснила, що маю доступ до кабінету чоловіка і до домашнього комп’ютера.
Я сказала, що можу копіювати нові документи й записувати телефонні розмови. «Гліб звик вважати мене тихою дурепою і навіть у страшному сні не запідозрить підступу», — запевнила я. Майор задумливо вистукував пальцями по столу.
«Знаєте що, Зоє Андріївно, давайте вчинимо так. Я негайно зв’яжуся з прокуратурою, окреслю ситуацію в загальних рисах. Якщо дадуть зелене світло, а я певен, що дадуть, справа дуже перспективна, зустрінемося за кілька днів і оформимо всі папери офіційно».
«А ви поки що продовжуйте поводитися природно, не викликайте підозр», — порадив він. «Я вісім років поводжуся природно, — всміхнулася я з гіркотою. — Ще кілька місяців якось упораюся з роллю».
За три дні відбулася повторна зустріч, цього разу в розширеному складі. До нас приєдналася прокурорка Ольга Сергіївна Мельникова. Сувора жінка в окулярах уважно вислухала мою історію від початку до кінця й винесла вердикт.
«Ми готові укласти офіційну угоду про співпрацю. Ви допомагаєте слідству у збиранні доказів. Ми гарантуємо повний імунітет від переслідування, державний захист і право на збереження всього майна, придбаного на легальні доходи до початку незаконної діяльності вашого чоловіка».
Погодившись на такі умови, я підписала документи, навіть не читаючи дрібного шрифту. Яка різниця, що там написано? Головне, у мене з’явився реальний шанс вийти з цієї історії не злиденною жебрачкою, а жінкою, яка відстояла свої права…
